Упрощенная HTML-версия
175
постійно й з різних країн, проте не без ускладнень. У Польщі кошти на
будівництво Українського дому в Празі збирали у складних умовах, що видно
із таємних архівних матеріалів поліції – служба безпеки та Львівське й
Тернопільське воєводства заборонили збирання коштів. За розпорядженням
львівської поліції 1937 р. розпочато карно-адміністративне розслідування і
накладено арешт на відповідні кошти в банках [69, с. 12].
Музей визвольної боротьби України врочисто відкрили 27 жовтня
1930 р. в присутності представників багатьох українських установ і
організацій у Чехо-Словаччині. Відтоді товариство «Музей визвольної
боротьби України» належало до Українського академічного комітету в Празі й
за посередництвом міжнародної Комісії для інтелектуальної співпраці при Лізі
Націй мало духовний обмін із науковими установами світу. [73, с. 74].
Громадські засади передбачали постійну підтримку спільнотоюй внески
у фінансування музею. Експонатів з часом стало досить багато, все це
потрібно було розмістити. ТомуІ. Я. Горбачевський організував збір коштів,
розпочавши з власного внеску [149, с. 48]. Управа Музею визвольної боротьби
України збиралася на засідання щонайменше раз на тиждень, постійно
узгоджуючи питання розміщення нових матеріалів.
У Музеї визвольної боротьби України були відділи: військовий,
табірного життя з воєнних і післявоєнних часів, архівів «Союзу визволення
України», політично-дипломатичний, еміґраційний, академічної праці та
студентського життя за кордоном, театрально-мистецький, хоровий і
музичний, сокільського та січового рухів, видавництв, періодики. Кожний з
цих відділів містив багато матеріалів, яких ніде ніхто, крім МВБУ, не зберіг і
не мав. Матеріали Музею визвольної боротьби України, в т. ч. книжки, можна
було вивчати лише на місці у визначені години. Використання музейних
матеріалів із аґітаційно-політичною метою суворо заборонили. В актовому
залі МВБУ часто відбувалися засідання, лекції, доповіді, тобто пульсувало
активне життя. Вхід до музею був вільним [229].