Упрощенная HTML-версия
172
згуртувати українських емігрантів у Чехії, допомагали їм адаптуватися, а при
змозі підтримували і матеріально [22, 24].
Внутрішні та особливо зовнішні політичні обставини змушували
центральний уряд до тіснішої співпраці з краями, йшлося навіть про
перебудову монархії на федеративних засадах. У 1916 р. проф. І. Пулюй
отримав пропозицію зайняти посаду міністра освіти, однак через поганий стан
здоров'я змушений був відмовитися від неї й у цьому ж році вийти на пенсію.
1917–1918 рр. І. Я. Горбачевський став засновником міністерства і першим
міністром здоров’я Австро-Угорщини. У листі до І. Я. Горбачевського
І. Пулюй згадув про надходження до їхнього фонду від доктора Тітта. Також,
знаючи про тісні стосунки між українськими вченими, Д-р Тітт вважав за
потрібне звернути увагу І. Я. Горбачевського на «питаннє опіки над коєннєм
немовляток» [228].
Варто відзначити заснування вченими об’єднання «Українська громада»
з метою матеріальної та моральної підтримки українських студентів, які
навчалися у Празі. У цьому об’єднанні обидва учені виступали з лекціями і
заохочували студентів до навчання та виступів у самодіяльному театрі. Для
бідніших студентів був створений допомоговий фонд за рахунок різних
прибутків обидвох професорів [204].
Після смерті І. Пулюя у 1918 році, цей фонд названо Фондом імені
І. Пулюя. Він проіснував до 1939 р., тобто до початку Другої світової війни
[204]. На жаль, куди зникли кошти після початку війни досі не зрозуміло.
Проте І. Я. Горбачевський успішно продовжував їхні спільні починання [166,
арк. 1; 167, арк. 3].
На противагу багатьом українця, І. Я. Горбачевський та І. Пулюй,
проживши багато років за межами України, не порвали з нею зв’язків, не
відреклися рідної мови, постійно відчували себе синами Української землі і
докладали всіх зусиль для возвеличення та визволення свого народу. За часів
тоталітаризму в Україні про вчених знало лише вузьке коло людей. Водночас