Упрощенная HTML-версия
169
Австро-Угорщини, уряд високо оцінив його діяльність на ниві науки та освіти.
У 1916 р. проф. І. Пулюй отримав пропозицію зайняти посаду міністра освіти,
однак через поганий стан здоров'я змушений був відмовитися від неї й у
цьому ж році вийти на пенсію [116].
Виснажене невтомною працею серце вченого зупинилося 31 січня
1918 р., через кілька днів після проголошення незалежності Української
Народної Республіки, незалежності, про яку він мріяв і задля якої жертвував
своїм особистим життям.
І. Я. Горбачевський та І. Пулюй познайомилися під час навчання у
Тернопільській гімназії, де на той час діяло таємне товариство «Громада»,
членами якого вони були: Іван Пулюй був його головою у 1872–1873 рр,
І. Я. Горбачевський у 1875–1877 рр. Для вступу до товариства необхідно було
скласти присягу: ніколи і нікому не зрадити таємниці товариства і все життя
працювати на користь українського народу та народної справи. Далі –
навчання та праця у Відні, де вони знову почали підтримувати тісні дружні
стосунки, про що свідчить їх постійна участь у організації і проведенні
«українських вечорів» [224].
Громадсько-політична діяльність І. Я. Горбачевського та І. Пулюя тісно
пов’язані з їх суспільно-просвітницькою працею у Науковому товаристві
ім. Шевченка у Львові [224]. У структурі Наукового товариства ім. Шевченка
поряд із філологічною та історико-філософською створили математично-
природописно-лікарську секцію [225], головним завданням якої було
сприяння розвитку природничих досліджень на Правобережжі України [226].
Серед найважливіших досягнень учених Наукового товариства ім. Шевченка у
Львові необхідно відзначити насамперед: дослідження катодних променів
(І. Пулюй), розроблення теорії бульових алгебр (М. Зубрицький), синтез
сечової кислоти (І. Я. Горбачевський), вивчення геоморфології Карпат і
Прикарпаття (С. Рудницький).