Упрощенная HTML-версия
167
І. Пулюя було завершено Кулішів переклад Старого Завіту й видрукувано
перший повний переклад Біблії українською мовою [116].
І. Пулюй володів 15 мовами, у тім числі грецькою та давньоєврейською
[224, c. 7]. Поряд з основним навантаженням в університеті, студент
відвідував лекції з математики, астрономії та фізики. Навчання закінчив з
відзнакою у 1872 р. і вступив на фізико-математичне відділення
філософського факультету свого університету, де став асистентом кафедри
експериментальної фізики. Його перші наукові праці – експериментальне
дослідження температурної залежності внутрішнього тертя повітря – містили
оригінальні результати, що послужили утвердженню молекулярно-кінетичної
теорії для реальних газів і були опубліковані у 1874 р. в журналі «Доповіді
Віденської академії наук».
У цьому ж році молодого науковця було запрошено на посаду
асистента-викладача кафедри фізики, механіки і математики Військово-
морської академії в м. Фіюме (пізніше – Рієка в Хорватії), де він і розпочав
успішну педагогічну діяльність.
Як перспективний викладач і науковець, І. Пулюй отримав у 1875 р. від
Міністерства освіти стипендію в розмірі 800 гульденів для продовження
науково-дослідної роботи у Страсбурзькому університеті, де на той час діяла
сильна експериментальна школа проф. А. Кундта. Тут він зацікавився новим
відгалуженням у фізиці – електротехнікою. І хоча наукові інтереси дисертанта
обмежувалися чистою фізикою, саме електротехніка мала в майбутньому
вирішальний вплив на його подальшу наукову кар'єру [116].
У 1876 р. І. Пулюй захистив дисертацію з питань молекулярної фізики,
здобув ступінь доктора «philosophiae naturalis» і повернувся до Віденського
університету. На посаді приват-доцента безкоштовно викладав молекулярно-
кінетичну теорію газів і теорію теплоти, водночас продовжуючи за невелику
платню науково-дослідну роботу у фізичній лабораторії професора Лянга, де
проводив інтенсивні дослідження електричних розрядів у розріджених газах.