Упрощенная HTML-версия
163
проте він мене пригощав і відносився до мене як до свого давнього товариша.
На третій день мого перебування у Празі я побував на гостинних прийомах у
домах д-ра І. Я. Горбачевського та д-ра І. Пулюя» [24, с. 7].
Поряд з допомогою біженцям нагальною була політична й громадська
діяльність українців, які активізовувались в кризовий період часу й у яких
активну участь брав І. Я. Горбачевський. Під час війни 1914–1918 рр. не
зменшувалася суспільно-громадська діяльність Українського представництва
у Відні. Особливо багатогранною була праця Української парламентської
репрезентації. Так, 8 травня 1917 р. українська делегація, як згадував
К. Левицький, зібралася на нараду в уряді Австрії для розгляду назрілих
українських питань. На нараді були присутні: Юліан Романчук, Кость
Левицький, Іван Горбачевський, Микола Василько, Євген Петрушевич, Євген
Левицький і Антін Лукашевич [22, с. 549]. І. Я. Горбачевський, зокрема,
звернув увагу прем’єр-міністра Клям-Мартініца на невиконання вимог про
створення у Львові українського університету, незважаючи на ряд ухвал
уряду. Прем’єр-міністр запевнив, що уряд обов’язково виконає своє
попереднє рішення. Але нарада тривала напружено, бо українська сторона
дізналася, що 4 листопада 1916 р. попередній прем’єр-міністр Кербер домігся,
щоби цісар підписав акт про передачу Галичини Польщі. Отже, майбутнє
галицьких українців таємно та підступно планували аж ніяк не на їх користь
[73, с. 33–34].
Громадська діяльність учасників Наукового товариства імені Шевченка
й І. Я. Горбачевського зокрема не зупинилась з окупацією Галичини поляками
– в історичний момент, коли маятник подій хитнувся не на користь українців.
Підкерівництвом І. Я. Горбачевського 2 листопада 1919 р. у Відні відбулися
збори протесту української академічної молоді. Українське академічне
товариство «Січ», головою якого в студентські роки двічі обирали
І. Я. Горбачевського, влаштувало цю акцію на знак протесту проти
жорстокого режиму польської влади в Східній Галичині. На збори прибули