Упрощенная HTML-версия
157
Ціаніди (прості та комплексні ціаніди, кислоти ціанова, ціанурова,
ціамелід, кислота сульфоціанова і її похідні);
Похідні вугляної кислоти, уреїди, пурини (уреїди, сечова кислота і
споріднені сполуки, пуринові «або ксантінові або нуклєінові засади»[189,
с.4]);
Ароматичні сполуки (бензоли), в якому вивчаються такі теми, як
загальні властивості ароматичних сполук,бензен і його похідні, ароматичні
вуглеводні з ненасиченими побічними ланцюгами,ароматичні нітросполуки,
ароматичні аміни або аніліни, нітрозо- і β-гідроксиламін-бензени, азоксі-азо- і
гідразосполуки,ароматичні сульфокислоти, ароматичні сполуки арсену, фенол
та його гомологи, одно-, дво- та полі основні феноли, ароматичні альдегіди,
ароматичні кислоти та ін.;
Діазосполуки: діазонійові солі, властивості діазосполук;
Ароматичні гідразіни, зокрема азо-барвники, а такожінформація
про забарвлення органічних сполук та різні види барвників, наприклад,
трифенілметанові, «розанілінові»,«аврінові і розольові», а також «фталєіни»
[189, с.4];
Гідроароматичні сполуки, зокрема гідроароматичні вуглеводні та
їх похідні, «терпени і камфори», «стеріни»;
Сполуки з конденсованими бензольними ядрами та гетероціклічні
сполуки, де описані такі сполуки, як нафталін, антрацен, фенатрен, пірол,
фуран, тіофен,піридин, хінолін та багато інших.
Порівнюючи інформацію, яка викладена І. Я. Горбачевським у
підручнику «Органічна хімія», з книгою Ю. О. Ластухіна та С. А. Воронова
«Органічна хімія» хотілося б відмітити, що зараз вивчається значно менша
кількість класів органічних сполук, зокрема окремому студіюванню не
підлягають кетони, терпени та ін. Вивчення даного матеріалу на початку
ХХ століття можна пояснити невеликою кількістю органічних речовин, які