Упрощенная HTML-версия
155
було взяти точну наважку (0,1 – 0,3 г) досліджуваної речовини і кількісно
перенести до скляної рурки із кварцового скла довжиною 80 см і діаметром
18-20 мм. В середині рурки містилося майже 40 см по довжині гранульований
купрум (ІІ) оксид (CuO), з обох сторін якого знаходилися азбестові затички,
що дозволяли проходженню газів.
Як вказував автор, кінець рурки за допомогою каучукової трубки
необхідно було щільно сполучити з абсорбційними приладами (абсорбція –
об’ємне поглинання речовини (найчастіше газу або рідини) усім об’ємом
іншої – рідкої або твердої – фази [189, с.9]). Усередині трубка заповнювалася
гранульованим гігроскопічним кальцій хлоридом (CaCl
2
) (гігроскопічність –
здатність кристалічних та аморфних тіл поглинати воду з повітря,
зволожуючись або й розтікаючись при цьому [189, с.94]). На цю трубку
прикріплювався каучуковою руркою абсорбційний прилад Лібіга, в якому
абсорбується карбон діоксид (CO
2
), що утворюється при окисненні органічної
сполуки. Даний прилад складався з 5-ти сполучених між собою кульок, що
заповнювалися концентрованим розчином лугу, сполучений за допомогою
гумової трубки з невеликою скляною руркою, в якій містився гранульований
калій гідроксид (КОН). Також у рурі знаходилася платинова спіраль для
спалювання.
Перед початком аналізу, крізь оксид міді по рурці пропускали чисте
сухе повітря, щоб мінімізувати вміст вологи у приладі. Усі речовини, які
знаходилися у абсорбційних приладах, підлягали точному зважуванню.
Формулу органічної сполуки вираховували по отриманому відсотковому
співвідношенні.
Даний метод дослідження використовується і дотепер практично в
незміненому вигляді. Органічна речовина підлягає спалюванню, а за аналізом
отриманих неорганічних сполук вираховують кількісний вміст елементів.
Книга «Органічна хімія» І. Я. Горбачевського складалася з наступних
розділів: