Упрощенная HTML-версия
151
[Номенклатура…, 1955, 68]. Треба було, зберігаючи усталений історичний
характер номенклатури, прагнути до поступового поліпшення шляхом відбору
раціонального і вилучення невдалого. Міжнародна асоціація намітила на
вересень 1914 р. проведення в Парижі конгресу з питань номенклатури. Проте
перша світова війна змінила плани. Після війни, у 1919 році, була створена
нова міжнародна організація IUPAC (Internarional Union of Pure and Applied
Chemistry, Міжнародна спілка з чистої і практичної хімії). 1922 року секція
органічної хімії цієї спілки створила спеціальну комісію з реформи
номенклатури органічної хімії.
У неорганічній хімії розроблення міжнародної номенклатури почалося
дещо пізніше (у кінці ХІХ – на початку ХХ століть) під впливом аналогічної
тенденції в органічній хімії, хоч ще у кінці ХІХ, як уже згадувалося, було
запропоновано А. Вернером номенклатуру комплексних сполук. У кожній
національній мові функціонували паралельно дві номенклатурні системи
неорганічних сполук – міжнародна і народна (тривіальна). Правила, які
лежать в основі сучасної міжнародної номенклатури, було затверджено 1957
року.
Розроблення української хімічної термінології активно починається
тільки з початком діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у
Львові (1873–1939). Першими авторитетними працями є статті «Начерк
термінольогії хемічної» В. Левицького (1903р.) та «Уваги о термінольогії
хемічній» І. Я. Горбачевського (1905р.). Проте позиції авторів були
принципово різними (розглядалася в основному тільки номенклатура
неорганічних сполук, тому що номенклатура органічних сполук з самого
початку була міжнародною), В. Левицький намагався максимально наблизити
систему назв до живої народної мови, тоді як І. Я. Горбачевський відстоював
міжнародну.
Більшість учених (Р. Цегельський, С. Рудницький та ін.) підтримували
позицію І. Я. Горбачевського. Побутувала точка зору, що народна