Упрощенная HTML-версия
143
популяризації або буденного життя не треба тут брати на увагу, бо в цих
випадках іде лише про первні з давними народними назвами, а коли б була
навіть мова про якийсь первень з «іум», не було б труднощів, бо пояснення не
трудне. Зрештою на такі слова як алюмініум, радіум, опіум, морфіум мабуть
уже всі привикли, бо часто їх чують» [219, c.8].
Підсумовуючи вищенаведені аргументи, І. Я. Горбачевський зробив
висновок, «що назви первнів все ще не є до решти устійнені. Натомість
номенклатура хемічних злук, як покажеться далі, ішла своїм шляхом і
устійнилася вдоволяючи» [219, c.9].
Щодо номенклатури хімічних сполук, то вона поділяється на класи,
відповідно до типів сполук: номенклатура оксидів (оксиди – це хімічні
сполуки, які складаються з атомів двох елементів, один з яких обов’язково
Оксиген в ступені окиснення -2); номенклатура кислот (кислоти – це хімічні
сполуки, які складаються з катіона Гідрогену і кислотного залишку. В
залежності від наявності у кислотному залишку атомів Оксигену, кислоти
поділяються на оксигеновмісні та безоксигенові); номенклатура солей (солі –
це хімічні сполуки, які складаються з атомів металу та кислотного залишку);
номенклатура основ (основи – це сполуки, які складаються з атомів металу і
гідроксильної групи ОН). На той час назви хімічних сполук найчастіше були
тривіальними, тобто народними. Щоб максимально наблизити українську
хімічну номенклатуру до міжнародної, І. Я. Горбачевський запропонував
наступні зміни у назвах:
«Номенклатура окисів
(оксідів). Найбільше труднощів і розбіжностей
було давніше при означуванню окисів. Міжнародна номенклатура означувала
їх по різному: найчастіше зазначенням числа атомів кисню в молекулі окису
(н. пр. Сl
2
О хльормоноксід, СlO
2
хльордіоксід, Сl
2
О
7
хльоргептоксід), або –
залежно від нижчого чи вищого ступня окиснення голосними «о» і «і» (FeO
феррооксід, Fе
2
О
3
ферріоксід, Hg
2
O гідраргірооксід, HgO гідраргіріоксід).
Українська народна номенклатура характеризувала окиси наростками –