Упрощенная HTML-версия
142
(вуглець, вуглень, угіль) (С), кремій (Si), мають усі інші первні назви чужі, по
більшій частині греко-латинські. Частина їх має назви скорочені, загально
вживані: арсен (As), фосфор (Р), антімон (Sb), бор (В), кріптон (Кr), неон (Ne),
ксенон (X), хльор (Сl), бром (Вr), йод (J) і т. д., але найбільша частина первнів
має назви, які мають закінчення «іум»: літіум (Li), осміум (Os), радіум (Ra) і т.
д. Велика більшість українських хіміків вживає назви цих первнів із
закінченням «ій», замість «іум» (літій, осмій, радій) – лише галицькі хіміки
домагалися знов, подібно як у давній галицькій номенклатурі, щоб при
означуванні цих первнів залишити лише як найкоротшу форму слова (літ, осм,
рад), бар (Ва), кадм (Cd), таль (Тl), ітр (Y), рутен (Ru), ґерман (Ge) і т. д. –
залишаючи закінчення «ій» лише 6 первням» [219, c.8].
Щодо скорочених назв хімічних елементів І. Я. Горбачевський наводив
аргументи ще з появою першого такого проекту. На його думку, вони були
недоцільними: «Назви первнів лишаються і по скороченню чужі та стають
окрім того менше виразні; вони напевно ані не збагатили б краси мови –
однаково як н. пр. слово «індивід» (замість індивідуум).
Назви з «ій» певне теж не вдоволяють вповні, але вони не є так чужі, як
скорочені, тай не затемнюють первісних, провідних назв і тому
Горбачевський їх теж використовував. Він вважав, що було б найкраще
полишити первісні назви первнів з «іум». Це відповідало б теж правилу,
прийнятому загально, що приймається загалом незмінена назва якоїсь
речовини така, яку дав її перший дослідник. Так зробили у більшості інші
народи – між іншим теж полудневі слов’яни і чехи, хоч вони дуже дбають про
справність мови.
Але вони мають правило, що при відмінюванню таких слів випускається
«ум», напр. кадміум – кадміа (не кадміума), стронціум – стронціа (не
стронціума), кадміовий (не кадміумовий), стронціовий (не стронціумовий).
Коли б було можливо відмінювати таким способом теж і в українській мові,
було б найкраще полишити первісні назви первнів. Оглядів на потреби