Упрощенная HTML-версия
132
спадщини українського народу, а й потребою ліквідації неграмотності та
підвищенням загальноосвітнього рівня українських емігрантів.
Організаційна розбудова Українського вищого педагогічного інституту
проходила в три етапи:
1. грудень 1922 року – травень 1923 року: навчальний заклад перебував
в статусі, аналогом якого є педагогічний коледж;
2. червень 1923 року – листопад 1924 року: заклад був визнаний
навчальною установою сучасного І - ІІ рівнів акредитації;
3. грудень 1924 року – липень 1925 року, УВПІ набув статусу
справжнього інституту ІІІ – ІV рівнів акредитації.
І. Я. Горбачевський, окрім безпосередньої наукової та викладацької
діяльності у ньому, надавав фінансову підтримку цьому закладу. Інститут мав
три відділи: літературно-історичний, природничо-географічний і фізико-
математичний, на яких діяло в різний час 23-39 кафедр, матуральні курси,
реформовану гімназію, бібліотеку; канцелярію; видавництво «Сіяч». Склад
працівників налічував 92 викладачі, абсолютна більшість з яких була
українцями. Навчання було в перші періоди дворічним й трирічним, а згодом
– чотирирічним курсом. В інституті вивчали загальні, спеціальні й вибіркові
дисципліни. Серед відомих вчених, що працювавли в цьому інституті слід
згадати А. Артимовича, О. Балабаса, В. Барвінського, Л. Білецького,
В. Вагнера,
В.
Гармашіва,
П.
Герасименко-Вовковинського,
І. Я. Горбачевського, Д. Дорошенка, О. Ейхельмана, Є. Іваненко, В. Кушніра,
М. Ларченка, С. Наріжного, С. Рудницького, С. Русова, В. Сімовича,
С. Сірополка, В. Січинського, М. Славінського, А. Старкова, М. Терлецького,
М. Тимченка, В. Чередія, Д. Чижевського, Ф. Швеця, С. Шелухіна,
О. Шульгіна, В. Щербаківського, Ф. Якименка, Я. Ярему та ін. [197]. В
Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова
І. Я. Горбачевський викладав неорганічну хімію [73, с. 61].