Упрощенная HTML-версия
129
Загалом, з’їзд мав вирішити комплекс питань з активізації українського
наукового життя. Для організаційної діяльності створювався комітет із
почесних, дійсних членів і співробітників відповідних наукових установ.
Головою комітету було обрано І. Я. Горбачевського. Членами могли бути як
окремі особи, так й українські наукові установи. Справами комітету відала
його управа, яка перебувала в Празі. До комітету належали: Український
вільний університет у Празі, Українська господарська академія у Подєбрадах,
Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова у Празі,
Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, Студія пластичних мистецтв у
Празі, Українське правниче товариство, Українське історико-філологічне
товариство, Спілка українських лікарів у Празі. Персонально до комітету
входили академіки І. Я. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький та інші.
З’їзд при організації орієнтувався на українців, які опинились на
території усіх тогочасних держав, проте з поширенням співробітництва на
терени УРСР виникли проблеми. Незважаючи на завчасне й щире
запрошення, науковці УРСР не надіслали на з’їзд до Праги жодних рефератів,
і ніхто не був відряджений [73, с. 57].
Діяльність з організації з’їзду увінчалась успіхом, і Перший
Український науковий з’їзд відбувся 3–7 жовтня 1926 р. у Празі. Урочисте
відкриття відбулося у залі Геологічного інституту Карлового університету.
Подія, безумовно, увійшла в історію як знакова для української наукової та
культурної громадськості в еміграції.
Учасники з’їзду зустріли обрання головою з’їзду патріарха української
науки І. Я. Горбачевського бурхливою овацією. З вітальною промовою
виступили президент Академії наук Чехо-Словаччини професор Зубатий і
ректор Карлового університету професор Ванчур. Останній відзначив вагомі
досягнення української науки при сприянні Чехо-Словацької держави й
висловив щире побажання подальшого її розвитку [114, с. 8]. У день відкриття
з’їзду заслухали доповідь професора Д. Дорошенка «Розвиток української