Упрощенная HTML-версия
121
пам’ятав і ніколи їх не забував передусім на іспитах, що мало не раз прикрі
наслідки. Тому то одним зі завдань асистентів було остерігати студентів перед
таким гріхом» [73, с. 23]. Поєднання суворості й справедливості створювало
повагу серед студентів під час навчання.
Професор не терпів неакуратності та неуважності в роботі. На іспитах
студент обов’язково вислуховував все те, що запам’ятав про нього викладач
під час навчання – про усі його провини та неуважності. Проте заниження
оцінки саме через це ніколи не слідувало, що викликало неабияку повагу з
боку студентів [53, с. 46, 48]. Можна сказати, що І. Я. Горбачевський був
суворим й вимогливим викладачем, який вимагав чималих знань,
деталізованих відповідей й вивіреної точності, а також акуратності й
економності. Студентам, які були помічені в неакуратному поводженні з
матеріалами під час роботи, професор привселюдно давав догану, зокрема
існують свідчення такої розмови: «Дами, не кладіть закрутки на столи, по-
перше, це негарно, а, по-друге, прийдете лагодити (клеїти столи)» [53, с. 53].
Гуманістичні ж риси виявлялись у відносинах зі студентами за межами
навчального процесу. Наприклад, розуміючи усі негаразди життя тогочасних
студентів, професор при потребі надавав необхідну матеріальну допомогу
[39, с. 3], або ж сприяв забезпеченню їх харчами [213, с. 25]. При цьому
допомогу І. Я. Горбачевський надавав не тільки безпосередньо пов’язаним зі
своєю наукою студентам, а також стороннім студентам українського
походження [213, с. 25]. У результаті між викладачем та студентами
сформувались довірливі відносини, професор користувався незаперечним
авторитетом та повагою студентства.
Можна стверджувати що, незважаючи на значну різницю у віці,
професор І. Я. Горбачевський знаходив спільну мову зі студентською
молоддю й завжди перебував у курсі справ у студентському середовищі,
знаючи в тому числі й прізвища кожного студента, а деяких й по імені [213, с.
25]. Разом із матеріальною підтримкою вчений залучав студентів до наукової