Упрощенная HTML-версия
116
Враховуючи можливість капітуляції, цісар Карл радився щодо перебудови
Австро-Угорщини на федеративних засадах, в тому числі й з міністром
здоров’я І. Я. Горбачевським [73, с. 41]. З інших відомих українських
депутатів до таких нарад запрошувались віце-президент парламенту
Ю. Романчук,
голова
Української
парламентської
репрезентації
Є. Петрушевич, очільник делегації буковинців М. Василько та голова
Українського народного комітету К. Левицький.
З іншого боку, І. Я. Горбачевський брав участь у розробці планів
проголошення самостійної української держави. Після опублікування
17 жовтня 1918 р. цісарського маніфесту про перебудову Австро-Угорщини на
федеративних засадах, у Відні відбулася нарада щодо подальшого
національно-державного самовизначення Східної Галичини. У цьому зібранні
взяли участь Є. Петрушевич, К. Левицький, І. Горбачевський, С. Вітик,
М. Василько, А. Шептицький. Як результат, було вирішено створити у Львові
Українську Національну Раду – представницьку організацію Української
держави. На переговори з цісарським урядом уповноважили так звану
делегацію Української Національної Ради у Відні, до якої належали кілька
депутатів, а також міністр І. Я. Горбачевський. Очолював делегацію
Є. Петрушевич [73, с. 41–42].
Формування представницьких органів українців Галичини та діяльність
в них І. Я. Горбачевського особисто відбувалося в умовах постійної
конфронтації насамперед з представницькими органами поляків, зокрема
щодо меж майбутніх державних утворень. У таких умовах і відбулась
відставка І. Я. Горбачевського. Польський міністр Галецький вніс 31 жовтня
1918 р. пропозицію, щоб польській державі відійшла територія на захід від
лінії, яку він назвав «лінією Буга», зі Львовом, із нафтоносними теренами.
І. Я. Горбачевський рішуче виступив проти цього, зазначивши, що основою
при розмежуванні краю можуть бути лиш етнографічні межі, які лежать не на
лінії Буга, а сягають далеко на захід поза Сян [54, с. 8]. На жаль, більшість