Упрощенная HTML-версия
115
яких протягом десятиліть орієнтувалися держави, що постали після розпаду в
1918 р. Австро-Угорщини [98, с. 709].
Окрім безпосередньої діяльності щодо впливу на санітарно-епідеміо-
логічну ситуацію, посада міністра вимагала значних зусиль на політичну
діяльність. Специфіка ситуації була в тому, що І. Я. Горбачевський був
українцем й займав чітко виражену проукраїнську позицію, що було вкрай
важливим у контексті близького закінчення війни й наступного формування
національних держав в Центральній та Східній Європі. Зокрема, виникли
значні труднощі з відвідуванням І. Я. Горбачевським Східної Галичини,
оскільки багато хто вважав небажаним, щоб міністр-українець відвідував
регіон компактного проживання українців. При цьому потреба в таких візитах
була, про що згадував сам І. Я. Горбачевський: «Українська парламентська
репрезентація у цій справі надала меморандум із проханням негайної
допомоги. Було вказано особисто оглянути хоча б найрідше відвідувані
частини краю і наочно перевірити, що й де негайно потрібно, та видати зараз
відповідні розпорядження. Але виникли несподівані труднощі – політичні»
[73, с. 38]. Доки організовувався візит, політична ситуація в регіоні змінилась.
У тому ж 1918 році таки відбулася поїздка І. Я. Горбачевського в Україну.
Окрім прямих міністерських обов’язків, вчений брав участь у заходах
Української парламентської репрезентації [73, с. 40–41]. Керівники цієї
репрезентації 20 липня 1918 р. зустрічались у Відні на вечорі на честь
В’ячеслава Липинського. Серед присутніх були митрополит А. Шептицький,
міністр І. Я. Горбачевський, депутати Ю. Романчук, Є. Петрушевич,
К. Левицький та ін. [73, с. 39]. Неодноразово І. Я. Горбачевський бував на
прийомах у цісаря, який запрошував до себе лідерів парламентських
угруповань та інших відомих людей з метою наради щодо подальшого устрою
Австро-Угорщини.
Світ швидко змінювався, Австро-Угорщина наближалась до програшу у
Першій світовій війні, й подальше майбутнє було вкрай невизначеним.