Упрощенная HTML-версия
8
ВСТУП
Актуальність теми.
На початку ХХІ ст. серед нагальних завдань постала
інтеграція України у світові та європейські соціально-економічні інституції. У
цьому контексті однією з актуальних у соціально-економічному розвитку
держави виявилась проблема утвердження інноваційних методів ведення
сільського господарства. У свою чергу, пошук оптимальних шляхів розвитку
тваринництва актуалізував завдання вивчення вітчизняного зоотехнічного
досвіду. У дослідженні процесів і явищ, які відбувались в тваринництві України
протягом 1930 – 1970 рр., помітну роль відіграв Павло Дмитрович Пшеничний
(1903 – 1985 рр.) – доктор сільськогосподарських наук, професор, академік.
Дослідження науковця мали велике значення для вирішення проблеми
підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин, організації
зоотехнічної справи в УРСР. Результатом його дослідницької праці стали
оригінальні методи вирощування молодняку великої рогатої худоби (ВРХ),
способи годівлі і догляду тварин. Дослідження вченого із проблеми порідності,
спадковості поглибили розуміння механізмів онтогенезу сільськогосподарських
тварин. Його наукова спадщина налічує значну кількість праць із різних
напрямів аграрної, зоотехнічної науки, практичного досвіду організації
зоотехнії у сільськогосподарському виробництві. Водночас багато проблем, які
досліджувались вченим, залишаються актуальними і сьогодні. Їх вирішення
зумовлює необхідність глибокого вивчення і осмислення його наукової
спадщини з позиції тих задач, які постають перед аграрною галуззю України.
Актуальність дослідження зумовлена також і підвищенням інтересу до
історії науки, як одного з інструментів формування історичної пам’яті, засобів
інтелектуалізації суспільства, національної ідентифікації.
Отже, повноаспектний аналіз діяльності академіка П. Д. Пшеничного,
опрацювання і систематизація його наукових, освітніх, організаційних