Упрощенная HTML-версия
115
П. Д. Пшеничний відносно цього зазначає:
1) вік батька і матері впливає на скороспілість, життєздатність та
стійкість спадкової основи їх потомства;
2) тварини, одержані від старих самця і самки, відзначаються високою
скороспілістю, більш низькою плодючістю, раннім старінням, послабленою
життєздатністю, нестійкою спадковістю, погіршенням якості продукції (у
каракульських овець);
3) тварини, одержані від молодих самця і самки, як правило, пізньоспілі,
відносно життєздатні, мають нестійку спадковість, кількісно невисоку
продуктивність, але інколи з високою якістю продукції (у каракульських
овець);
4) тварини, одержані від зрілих (немолодих і нестарих), досить
розвинутих самця і самки, відзначаються найбільшим довголіттям, найвищою
життєздатністю, продуктивністю і стійкою спадковою основою;
5) при паруванні різновікових особин спадкові основи зрілих батьків
переважають у потомства над властивістю молодих і старих пар, а спадкова
властивість старих переважає у потомства над властивістю дуже молодих
тварин, особливо, якщо старим із батьків є самка, а молодим – самець
[61, С. 20, 75-77].
Підсумовуючи питання впливу віку батьків на якість їх потомства,
вчений зазначав, що при визначенні призначення молодої тварини,
інтенсивності вирощування (характеру і рівня годівлі), встановлення режиму
догляду, утримання, тренування необхідно враховувати фізіологічний вік
батьків тварини як дуже важливий фактор.
При вирощуванні молодняку, отриманого від старих тварин, доводиться
з великою обережністю застосовувати рясну годівлю; його необхідно
поєднувати з інтенсивним раціоном, так як у такого молодняку можливе
передчасне ожиріння, зупинка росту і недорозвинення життєво важливих
органів. У той же час інтенсивне вирощування молодняку, отриманого від
добре розвинених молодих або зрілих батьків, не пов'язане з ризиком