Упрощенная HTML-версия
44
живих машин». Згодом під зоотехнією стали розуміти науку про розведення,
годівлю, утримання та раціональне використання с.-г. тварин для отримання від
них якомога більшої кількості високоякісної продукції за найменших затрат
праці та коштів. Сучасна зоотехнія розробляє ресурсозберігаючі технології
виробництва продукції тваринництва на основі механізації та автоматизації
виробничих процесі, широко використовує точні науки й опирається на
дисципліни, що вивчають біологічні особливості с.-г. тварин [35, С. 15].
Зоотехнія включає два розділи: загальну зоотехнію, яка вивчає годівлю,
утримання, розведення, селекцію і породоутворення, екстер’єр с.-г. тварин та
інші питання, загальні для всіх видів тварин, і спеціальну зоотехнію, що
включає ці самі питання, але стосовно до окремих видів тварин (свинарство,
вівчарство, скотарство, птахівництво тощо) [272, С. 738]. Кожен із них у свою
чергу охоплює такі основні напрями: розведення, годівля та утримання с.-г.
тварин [42, C. 44]. Існують два шляхи ведення тваринництва: екстенсивний –
передбачає збільшення виробництва тваринницької продукції за рахунок росту
поголів’я тварин; інтенсивний – передбачає збільшення виробництва продукції
за рахунок впровадження прогресивних технологій, удосконалення організації
виробництва, без збільшення поголів’я тварин.
У зарубіжних країнах, які стали першими на шлях товарного
капіталістичного виробництва, формування науки про розведення с.-г. тварин
відбулося майже на півсторіччя раніше, ніж в Російській імперії, що було
забезпечене становленням її соціальних, дисциплінарних та виробничих основ.
Незважаючи на самобутність вітчизняної зоотехнії, на шляху свого зародження
та розвитку вона певною мірою акумулювала передовий світовий досвід,
насамперед французький [53] та німецький.
З кінця XVIII ст. в Російській імперії починають створювавтися перші
сільськогосподарські школи. Так, у 1790 р. М. Г. Лівановим засновано
сільськогосподарську школу під Миколаєвом у с. Богоявленському. Вона
здійснювала підготовку фахівців лише до 30 квітня 1797 р., після чого було
прийнято рішення про відкриття школи практичного землеробства біля