Упрощенная HTML-версия
197
порядність, чуйність, нетерпимість до недоліків – створили П. Д. Пшеничному
незаперечний авторитет і повагу з боку вчених, агрономів, зоотехніків,
ветлікарів і широких верств населення. Він любив молодь, ставився до учнів з
повагою і турботою, щодо навчання студентів він неодноразово говорив, що
«студент не ящик, щоб його напаковувати, а факел, який слід запалити»
[24, С. 286].
З’ясовано, що вища освіта в Україні має довгу і багату історію.
Українських випускників та вчених вже давно знають і цінують по всьому світі.
Сьогодні основною метою освіти, відповідно до Закону України «Про освіту» є
всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства,
розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих
моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного
вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного
потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими
працівниками [174, с. 58]. Саме ці гуманістичні цінності намагався прищепити
своїм студентам Пшеничний Павло Дмитрович більше ніж півстоліття тому.
Всі знання та вміння, набуті за час навчання та проведення дослідних робіт,
науковець переливав в своїх учнів, бажаючи виростити максимально потужне,
широко освічене покоління аграріїв і розширити наукові досягнення в
зоотехнії. Недаремно в народі говорять: «Народ, який думає вперед на один рік
– вирощує хліб. Народ, який думає вперед на десять років – вирощує сад.
Народ, який думає вперед на сто років – вирощує молоде покоління»
[108, с. 131].
На нашу думку, П. Д. Пшеничний накопичуючи знання протягом життя
та передаючи їх наступному поколінню науковців, скоріш за все, підтримував
ідеї, висунуті соціологами та економістами ХVIII ст., які вважали змістом
прогресу «розвиток людського розуму» [303, с. 9]. Вдосконалюючи свої знання
і вміння, людина перестає мислити одноманітно, ставить перед собою більше
завдань, вирішуючи які людство приходить до нових відкриттів.