Упрощенная HTML-версия
15
Пшеничного відомо лише неширокому колу спеціалістів-зоотехніків. До
сьогодні залишається комплексно недослідженою біографія академіка, його
наукова спадщина, громадська та педагогічна діяльність.
В історіографії життя і діяльності П. Д. Пшеничного рельєфно
проглядається кілька умовно виділених груп праць: праці присвячені
безпосередньо життю і діяльності науковця та роботи, в яких розглядались різні
аспекти історії української аграрно-економічної, зоотехнічної наук. У свою
чергу дане групування потребувало визначення певної часової періодичності.
Нами виділено два хронологічні періоди – радянський та доба незалежності,
кожен з яких мали певні суспільно-політичні і соціально-економічні
особливості та специфіку умов підготовки тих чи інших праць, що стосувались
з’ясування внеску П. Д. Пшеничного у вітчизняне дослідництво в галузі
зоотехнії.
Відомо, що характерними рисами
радянської історіографії
є шаблонність і
політико-пропагандистський виклад інформації, як окремих подій, так і
біографічних нарисів. Не виключенням стали публікації як самого
П. Д. Пшеничного, так і опис його діяльності.
Для визначення основних чинників, які вплинули на вибір професії, коло
наукових інтересів та творчої діяльності вченого нами було розглянуто стан
розвитку сільськогосподарської освіти в тодішній Харківській губернії,
виявлено імена педагогів, які вплинули на формування світогляду
П. Д. Пшеничного, охарактеризовано розвиток зоотехнічної науки на
українських землях. За часів радянської влади не було приділено належної
уваги дослідженню дитячих, юнацьких і студентських років П. Д. Пшеничного,
збереглися лише незначні описові дані про вищий навчальний заклад (ВНЗ),
який закінчив дослідник, і в якому згодом працював – Харківський
зоотехнічний інститут (сучасна Харківська державна зооветеринарна академія
(ХДЗВА) (Додатки Б.24, Б.25)) [280, с. 12
].
Про становлення і розвиток
провідного сільськогосподарського ВНЗ на східній Україні ми дізнаємося із
наступних праць: «Історичний нарис розвитку Харківського зоотехнікуму»