Упрощенная HTML-версия
52
1918) він видав вельми цікаві на думку А. С. Бориневича праці з вивчення
громади та малоросійської етнографії. Олександра Яківна була визнаним
науковою спільнотою російським та українським істориком і етнографом.
Саме вона стала першою в імперії жінкою – почесним доктором російської
історії у 1910 році. Однією з найбільш відомих її праць є «Історія
українського народу», видана у 1906 р.
Над написанням праць із земської статистики Антон Бориневич в
«добогодухівський» період працював і з рідним братом Олександри Яківни
Л. Я. Ставровським, який теж зробив внесок у розвиток земської статистики,
зокрема на Чернігівщині, а також особисто відзначився реформаторськими
творами з теорії еволюції та вчення Дарвіна [96].
Неодноразово Антон Бориневич відвідував у Москві визначного
російського статистика та економіста Василя Івановича Орлова (1848–1885),
особливо підкреслюючи значимість його статистичних досліджень на півночі
Російської імперії. В. І. Орлов помітно відзначився на посаді завідувача
статистичним відділом Московського повіту. Він здійснив низку важливих
статистичних досліджень, оприлюднених в праці «Сборник статистических
сведений по Московской губернии». Висновки В. І. Орлова відносно
структури селянських господарств широко використовувались в побудові
програм
народниками
та
російськими
марксистами,
зокрема
Г. В. Плехановим та В. І. Леніним. Вчений був також відомий своїми
методичними посібниками з обробки статистичної інформації.
Таким чином, з точки зору осмислення самого факту арешту і
сприйняття його як дійсності, Антон Бориневич саме в цей період
зосереджується на самоактуалізації свого наукового майбутнього. Реалізм
заслання не зміг порушити цілісну структуру особистості молодої людини, і
навіть у найскрутніші періоди свого життя він зберігав чіткість мислення та
здатність зосередитись на головному. Тісний зв'язок з родичами також мав
позитивний сенс, так як він був значною моральною підтримкою і одночасно
джерелом інтелектуального сприяння самоосвіті. А релігійний світогляд