Упрощенная HTML-версия
41
відвідував всі збори, а також мав дружні відносини з П. В. Владиченком.
Вчитель мав «вельми шкідливий» вплив, пропагуючи народницькі ідеали
серед своїх учнів [69].
Згадка про арешт А. С. Бориневича, а також його зв’язки з
Є. О. Заславським та І. М. Ковальським є і в повідомленні О. Рябініна-
Скляревського на засіданні Одеської соціально-історичної секції Комісії
краєзнавства. В 1929 р. Антон Бориневич виступив на даній секції зі
спогадами про революційну діяльність під час роботи в Одеському
технічному залізничному училищі [54; 292]. Ім’я молодого педагога
згадується і в донесенні секретного агента Одеського жандармського
управління за червень 1876 р., згідно якого Бориневич дійсно зустрічався з
Владиченком і Радецьким, а також був присутній на сходках робітників
заводу РОПІТ [320]. Варто зауважити, що, не зважаючи на очевидне
розходження офіційної та викладеної Антоном Бориневичем в листах версій
щодо причин заслання, в період радянської влади вчений ніколи не
спростовував жодної [9].
Антон Бориневич у листах до рідних також зазначав, що факт
засудження був настільки безпідставним та невмотивованим з точки зору
юриспруденції, що навіть директор Департаменту Поліції Косаговський, за
свідченням Антона Бориневича, був вражений тим фактом, що арештантам
не було оголошено ні причин їх ув’язнення, ні місця призначення заслання.
Коли арештантам повідомили, що їх буде вислано на проживання до
Східного Сибіру, Антон Бориневич почав будувати плани свого подальшого
життя та особистісного самовдосконалення. Не зважаючи на серйозні
побоювання, що зі своїм слабким здоров’ям йому не вижити в суворих
кліматичних умовах Східного Сибіру, і страждання від постійного
душевного болю щодо своєї невинності, він ще на початку довгого
дев’ятимісячного шляху до місця заслання зважує життєвість усіх засобів
власного заробітку. Він мріє зосередитись на кресленні та землемірстві,