Упрощенная HTML-версия
159
Літературно-політичні видання кінця ХІХ ст. досить активно згадували,
цитували, надавали оцінку суспільно-політичним творам А. С. Бориневича.
Переважна більшість публікацій були позитивними [53; 216], але
зустрічалися й негативні відгуки. Так, на шпальтах журналу «Русская мысль»
за 1897 рік в огляді новинок друку з історії та історії літератури зустрічаємо
рецензію на нарис А. С. Бориневича «Императрица Екатерина ІІ. Новороссия
и Одесса». Рецензент, що залишився невідомим, критикував вищезгадану
працю вченого, називаючи її «стислою, нудно і сухо написаною», а також
відмічаючи неякісні для того часу ілюстрації [289].
Існував і повністю завершений, але, на жаль, так і не надрукований, та
згодом загублений історико-демографічний твір А. С. Бориневича під
робочою назвою «Історія населення м. Одеси з часу його заснування» [9].
Дане історичне дослідження готувалося вченим до 150-річчя Одеси, коли
адміністрацією міста було поставлене питання про ювілейне видання до
круглої дати на зразок того, що було надруковано у 1894 році міською думою
(«Одесса 1794–1894»). Тоді одним з авторів, а також секретарем
редакційного комітету був А. С. Бориневич. Досвідченому вченому-
демографу, який провів близько десяти переписів населення міста, було
доручено написання дослідження з історії населення Одеси. За даними
особової справи вченого, у 1944 році вищезгаданий твір знаходився в роботі
[9]. А з «Нарисів історії» ОНЕУ дізнаємося, що виконати це завдання вчений
не зміг через раптову смерть [206]. Однак рідні вченого стверджують, що
Антон Самійлович не тільки закінчив своє історико-демографічне
дослідження, але й відправив його до редакції майбутнього видання [118]. За
словами родича вченого Володимира Гридіна, Антон Самійлович підійшов
до роботи над дослідженням з усією серйозністю, в його архівних матеріалах
зберігалося більше десяти варіантів подальших розробок з історії міста і
характеристики його населення, які носили відбиток нинішніх роздумів про
часи, що застав вчений, включаючи епоху воєнного комунізму і НЕП [307].
Та все ж останній науковий твір вченого так і не вийшов з друку. Не