Упрощенная HTML-версия
39
училища, даний факт збуджував у молодого Антона мрії відносно
можливості організувати навчально-виховний процес в установі за своїми
власними розробками [225]. Пізніше він зазначить в одному зі своїх листів,
що ці роки були найкращим часом в його житті [222, арк.5], хоч закінчились
вони досить дивно: «з приймальної міністра, як член з’їзду, потрапив до
в’язниці» [222, арк.8].
2.2. Формування і становлення особистості та науковця
Кінець 70-х років ХІХ століття відзначався активним рухом
революційно налаштованої молоді. В цей період в Одесі проводилися масові
арешти серед осіб, які були пов’язані з революційними гуртками [218]. У
зв’язку з російсько-турецькою війною 1877-1878 рр., в місті Одеса за
рішенням царського уряду було оголошено військовий стан. Тому будь-які
політичні виступи і акції проти влади мали бути жорстко припинені
військовими силами за наказом Одеського генерал-губернатора Едуарда
Тотлебена [209]. Сам Е. Тотлебен характеризувався як людина реакційних
політичних переконань [218]. Враховуючи, що Антон Бориневич не тільки
мав власну активну громадянську позицію, а й вельми цікавився будь-якими
соціальними процесами, він потрапляє під нагляд поліції. Згодом у травні
1879 року за рішенням суду Антона Бориневича виключають з числа
студентів. Він змушений залишити навчання на другому курсі фізико-
математичного факультету Новоросійського університету і відправляється у
заслання до Східного Сибіру [44]. Звертає на себе увагу той факт, що строк
заслання для Антона Бориневича (за розпорядженням № 495 від 31 травня
1879 року Генерал-губернатора графа Тотлебена) не був визначений [87].
Наскільки морально важкою несподіванкою для обдарованої молодої
людини виявилося заслання до Східного Сибіру, свідчать численні листи
батькам і рідним, а також щоденник майбутнього вченого [222; 225]. В той