Упрощенная HTML-версия
125
час завідуючим відділом демографії Губстатбюро, а також виконував
обробку результатів по території колишньої Одеської губернії. Об’єктом
даного перепису постали: населення, квартири і володіння, промислові і
торгівельні заклади. Щоб зберегти порівнянність результатів, було вирішено
провести переписи м. Одеси в межах 1897 р. Перепис, крім міста Одеси з
пригородами, охоплював 22 міста, 2 пригороди, 27 містечок, 4 посади, 2
залізничні станції та один цукровий завод.
Під час підготовки до перепису, перед керівниками перепису –
повітовими статистиками постало багато проблем: неякісні мапи, списки
володінь, плани міст. Тільки Одеса була добре підготовленою до перепису
завдяки якісно налагодженій справі статистики А. С. Бориневичем. Крім
того, дослідник сприяв залученню до перепису жінок в якості не тільки
рахівників (38% від загальної їх кількості), а і у ролі завідуючих відділами
(35%). Одеські завідувачі були у більшості випадків молодими фахівцями, які
вже здійснювали керівництво роботами по попередніх переписах.
Підводячи підсумки перепису 1923 р., дослідник описує основні
складнощі, з якими довелося зіштовхнутися під час підготовчого періоду.
Зокрема, здійснення торгівельно-промислового перепису одночасно з
демографічним позначилося на ставленні населення, а отже і на якості
матеріалу демографічного перепису. Головна причина недовіри – страх перед
підвищенням податків. Люди приховували дітей, худобу, інвентар, площу
приміщень, професію. Побоюючись приєднання до Одеси, у навколишніх
селищах навіть подавали прохання виконкому про припинення перепису.
При обробці результатів основними проблемами були: несвоєчасне
отримання бланків від рахівників, дефекти під час їх друку, низька якість
робіт, які проводилися поспіхом. Однак дослідник відзначив, що більшість з
названих проблем не мають відношення до Одеси, де перепис пройшов
значно спокійніше.
Антон Самійлович також підвів попередні підсумки статистико-
демографічних даних перепису 1923 року. Зазначив, що перепис 1920 р.