Упрощенная HTML-версия
146
З-поміж інших важливих природоохоронних робіт Є.М. Лавренка слід
назвати статті «Об охране ботанических объектов в СССР» [229, с. 6–13],
«Генофонд растительного мира СССР» [230, с. 99–110] і спільно з
Л.В. Денисовою «Охрана и организация изучения редких и исчезающих видов
растений» [231, с. 208–211].
Учений упродовж життя неодноразово виступав на захист українських
заповідників. У травні 1972 р., разом з головою Наукової ради зоологів
академіком Б.О. Биховським і головою Наукової ради ботаніків – членом-
кореспондентом АН СРСР О.О. Федоровим, він як президент Всесоюзного
ботанічного товариства написав листа № 653 від 12 травня 1972 р. до секретаря
ЦК КПУ Ф.Д. Овчаренка з пропозицією передати «Асканію-Нову» з відання
Інституту тваринництва Міністерства сільського господарства УРСР до АН
УРСР через загрозу заповідним об’єктам, а на базі його господарства створити
Інститут степів, до якого приєднати всі інші ділянки степів України [94, арк.
36]. За дорученням Ради Міністрів УРСР Державний комітет з охорони
природи, Держплан УРСР, Міністерство сільського господарства УРСР та
Південне відділення ВАСГНІЛ внесли пропозиції щодо недоцільності передачі
Українського науково-дослідного інституту тваринництва степових районів
«Асканія-Нова» чи окремі його підрозділи в систему АН УРСР. Було проведено
перевірку, якою встановлено, що наведені в листі твердження про занепад і
загрозу знищення заповідника не відповідають дійсності. Завідувач відділу
науки ЦК КПУ В.В. Цвєтков і завідувач сільськогосподарського відділу ЦК
КПУ В.І. Федан, яким Ф.Д. Овчаренко передав це питання на розгляд,
погодилися з пропозиціями Держплану і виступили проти передачі [94, арк. 33].
Таким чином, ініціатива академіка Є.М. Лавренка не була підтримана.
Природоохоронні матеріали вченого залишаються актуальним донині.
Матеріали статті Є.М. Лавренка і М.І. Котова «Опис деяких нових видів з
України» (1926 р.) були використані при підготовці третього видання
«Червоної книги України» (2009 р.).