Упрощенная HTML-версия
13
Повоєнний час, період після смерті великого вченого мав велике
значення для увічнення пам'яті, збереження і початку вивчення його
наукових здобутків. 8 і 9 січня 1945 р. в газетах «Правда» і «Известия»
було опубліковано Постанову РНК СРСР про увічнення пам’яті
В.І. Вернадського, що передбачало видання його праць. 5 жовтня того ж
року створено спеціальну Комісію для вивчення наукової спадщини
В.І. Вернадського і підготовки до оприлюднення його праць під
головуванням академіка Н.Д. Зелінського, яка прийняла рішення про
видання «Вибраних творів» ученого у шести томах за редакцією його
учня академіка А.П. Виноградова [1, 2]. У 1954 р. у видавництві АН
СРСР почали виходити «Обрані твори» В.І. Вернадського. Їх видання
(але тільки в п'яти томах) було закінчено у 1960 р., через п'ятнадцять
років після відповідної постанови уряду СРСР.
У цей же період почали з’являтися перші публікації сучасників
природознавця, в яких робилася спроба дати оцінку науковим здобуткам
В.І. Вернадського. Так, в журналі «Почвоведение» за 1945 р.
М.Г. Холодний
опублікував
замітку
«Из
воспоминаний
о
В.И. Вернадском» [3], а у заголовній статті О.О. Ярилова «Памяти
старейшего докучаевца – академика Владимира Ивановича
Вернадского» знаходимо окремі й досить цікаві факти щодо діяльності
вченого на ниві становлення українського ґрунтознавства, оскільки
фактично перші наукові праці В.І. Вернадський підготував на польовому
експериментальному матеріалі, який він отримав працюючи під
керівництвом видатного ґрунтознавця В.В. Докучаєва, саме на
українській землі - Полтавщині – колисці аграрної науки [4].
У наступні роки у зв’язку із зростанням інтересу до постаті
вченого кількість статей і заміток про діяльність В.І. Вернадського
збільшувалася. У 1946 р. О.Е. Ферсман у «Бюлетені Московського
товариства дослідників природи» надрукував працю «Владимир
Иванович Вернадский: (Общий облик ученого и мыслителя)», а через