Упрощенная HTML-версия
123
використовують її як один із компонентів при створенні гібридів, щоб надати
зерну більш цінних, поживних і технологічних властивостей. Він
запропонував також основи особливої агротехніки кукурудзи, що прискорює
дозрівання, підвищує та сприяє збільшенню стійкості урожаїв в умовах
південних районів Західного Сибіру
.
Найінтенсивніше поглиблення знань про культуру кукурудзи відбулося
у співпраці з академіком М.І. Вавиловим. У Всесоюзному інституті
рослинництва М.М. Кулешов очолював дослідницьку групу, яка працювала з
культурою зернових та в галузі насіннєзнавства, зокрема вивчала світову
колекцію форм кукурудзи та сорго
. В опублікованій у 1928 р. праці
за результатами вивчення місцевих сортів кукурудзи М.М. Кулешов
запропонував для впровадження у виробництво зубоподібні її сорти як більш
урожайні. За результатами вивчення колекції азіатських форм кукурудзи
він виділив підвид воскоподібної кукурудзи, який має відмінні якості
крохмалю.
У 1929 р.
він зробив повідомлення про новий метод селекції
кукурудзи створенням самозапилених ліній та з подальшим використанням
їх для одержання простих та подвійних гібридів. У 1930 р.
він
визначив райони можливого поширення на території країни – 10 млн гектарів
під висівання кукурудзи і можливість вирощування в північніших районах
для використання на силос. У 1933 р.
обґрунтував висновок, що
відновлення та розвиток тваринництва неможливі без розширення посівів
кукурудзи й удосконалення методів її використання.
Аналіз М.М. Кулешовим світової колекції кукурудзи
, зібраної
експедиціями ВІРу, опрацювання великого обсягу літературного наукового
матеріалу показало, що первісним місцем походження культури кукурудзи є
Південна Америка (країна Перу), а не Центральна Америка, як вважала
більшість американських учених.
За світовою статистикою, станом на 1925 р. площа, яку займала
кукурудза у світі, становила 76 млн га. В Америці кукурудза відігравала