Упрощенная HTML-версия
101
В.В. Пашкевича (Крим), фахівця з бульбоплодів В.С. Лехновіча (Кам'янець-
Подільський) та ін.
До початку тісної співпраці М.І. Вавилова та М.М. Кулешова їхні
наукові шляхи раніше побіжно перетиналися. Так, ще не скінчилася
громадянська війна, а в 1920 р. у Воронежі відбувся Перший Всеросійський
з’їзд із прикладної ботаніки, де вчені зустрілися вперше. У подальшому вони
листувалися, обмінювалися опублікованими працями, спілкувалися на з’їздах
та нарадах у Москві, а в 1923 р. Вавилов приїздив до Харкова.
У цей час він надзвичайно активно і творчо працював у Всесоюзному
інституті прикладної ботаніки і нових культур. Велику зацікавленість
наукової громадськості привертали так звані географічні дослідження. Сівба,
догляд за рослинами, спостереження, оцінка та облік проводилися за єдиною
методикою, а пробні снопи відсилалися до Ленінграда для детальних
досліджень. Фактично у світовій біологічній науці вперше було розпочато
вивчення зміни ознак та властивостей рослин залежно від зміни умов
навколишнього середовища, а Інститут був єдиною науковою установою у
світі, де так усебічно, на основі передових наукових методів пізнавалася
культурна флора земної кулі.
Тісна творча спільна робота М.І. Вавилова й М.М. Кулешова
розпочалася в період, коли останній був директором Центральної
контрольно-насіннєвої станції НКЗ УСРР і завідувачем кафедри спеціального
землеробства Харківського сільськогосподарського інституту, де читав лекції
з рослинництва.
Влітку 1923 р. М.І. Вавилов приїздить у Харків та ознайомлюється з
дослідженнями М.М. Кулешова. Тоді остаточно вирішено залучити Миколу
Миколайовича до діяльності під егідою ВІРу. Інститут на початку
становлення потребував набуття наукового авторитету, що було можливо
завдяки високопрофесійному колективу
с. 265]. Як стверджує син
ученого Михайло Кулешов, молодий дослідник відразу дав свою згоду. Але
на процедурне узгодження питання було витрачено ще два роки, щоб