Упрощенная HTML-версия
74
РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ШИРОКОМАСШТАБНИХ ОБСТЕЖЕНЬ ҐРУНТІВ УРСР У 1930-Х
РР.
3.1.
Управління
ґрунтовими
обстеженнями
в
умовах
інститутизації сільськогосподарського дослідництва.
Виняткове місце в історії розвитку сільськогосподарської дослідної
справи в Україні як галузі знань та особливо організації займають 30-ті рр.
ХХ ст. [45]. Саме в цей час галузеве дослідництво остаточно було
переведено в єдину планову систему ведення народного господарства
країни і йому чітко було поставлено партійні й урядові завдання в питаннях
наукового забезпечення подальшого розвитку сільського господарства.
Відповідно було сформовано організаційну структуровану побудову
вертикалі галузевих інституцій з єдиним координаційно-методичним
центром, що, до речі, у загальних принципах функціонує до сьогодення. Як
наслідок, на підставі рішення РНК УСРР від 3 квітня 1930 р. в республіці
відмовляються від лише крайового (обласного) принципу ведення
галузевого дослідництва, що включав п’ять територіальних складових:
1) Правобережна лісостепова (головна установа – Київська обласна
сільськогосподарська дослідна станція на чолі з О.К. Філіповським);
2) Лівобережна степова (головна установа – Харківська обласна
сільськогосподарська дослідна станція на чолі з Б.М. Рожественським);
3) Поліська (головна установа – Поліська (Радомислівська) обласна
сільськогосподарська дослідна станція на чолі з С.Є. Дувіним); 4) Північно-
степова
(головна
установа
–
Дніпропетровська
обласна
сільськогосподарська дослідна станція на чолі з Б.О. Овсянниковим);
5) Південно-степова
(головна
установа
–
Одеська
обласна
сільськогосподарська дослідна станція на чолі з О.А. Сапєгіним) [98], на