Упрощенная HTML-версия
51
Слід підкреслити, що на другій нараді з дослідної справи в 1913 році,
на якій не тільки домінувала агрохімічна тематика, а й були намічені шляхи
розвитку агрохімічної науки, саме С.Л. Франкфурт разом із О.І. Душечкіним
запропонували взяти під державний контроль виробництво і продаж добрив
[71]. Це стало важливим кроком для подальшого удосконалення охорони
ґрунтів в Україні.
2.2. Роль держави в наукових обстеженнях ґрунтів у 1920-х рр.
Уже на початку ХХ ст. кожна дослідна станція в Україні мала вагомі
напрацювання з різних питань сільського господарства, а саме: обробітку
ґрунту, внесення мінеральних добрив, сортовипробування, селекції рослин,
боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, агротехніки
вирощування основних польових культур. Подальший розвиток сільського
господарства в Україні потребував створення центральних галузевих
дослідницьких установ, завдяки яким наукова робота проводилася
планомірно та задовольняла практичні потреби виробництва. У зв’язку з
цим протягом перших двох десятирічь ХХ ст. більшість київських наукових
сільськогосподарських установ мала характер центральних, поширюючи
свою діяльність як у крайовому, так і загальнодержавному масштабах [72].
Бурхливі революційні події того часу одержали ряд назв «українська
революція», «українські змагання» тощо. Це був період потрясінь доби
української революції, створених ними хаосу і криз [73, с. 5]. Завдяки
тогочасним подіям сталися суспільно-політичні зміни в устрої на
українських землях, що зумовило потребу в запровадженні організаційних
засад координації діяльності сільського господарства та його наукового
забезпечення як у всеукраїнському, так і регіональному аспекті. Перші
спроби такої системи впливу припали на кінець 1917 року зі створенням
Відомства Земельних Справ.