Упрощенная HTML-версия
73
«інтенсифікація». У середині 60-х років ХХ століття група економістів
(І.Ф. Суслов, А.М. Ємельянов та інші), критикуючи іншого послідовника
марксистської теорії Г.Г. Котова, виступили з пропозицією переглянути
раніше запропоновану трактовку інтенсифікації сільськогосподарського
виробництва і стали на сторону визначення її рівня за результативними
показниками, тобто з урахуванням того, що при постійному розмірі
сільськогосподарських угідь лише приріст продукції може бути критерієм
інтенсифікації. Найбільш узагальнено ця позиція викладена в такому
формулюванні: «Ступінь напруженості, інтенсивності функціонування усіх
факторів процесу виробництва не може врахувати інший показник, крім
показника виходу продукції» [176, с. 30]. Інша ж група вчених наполягала
на тому, що для оцінки рівня інтенсифікації слід використовувати тільки
показники витрат. Різнобічність підходів до визначення інтенсифікації
диктувало необхідність подальшого розгортання теоретичних розробок з
даної проблеми для того, щоб забезпечити практику науковою методикою
аналізу цього процесу та визначення його економічної ефективності.
Значний внесок в розвиток теорії інтенсифікації та методологічне
забезпечення оцінки економічної ефективності сільськогосподарського
виробництва при різних рівнях його інтенсивності зробила Людмила
Олександрівна Шепотько. В числі інших досліджень, з 1966 року вона
займалася розробкою проблеми інтенсифікації сільського господарства
[33, арк. 16].
Перш за все, працюючи наприкінці 1960-х років над сутністю поняття
інтенсифікації сільського господарства, вчена пропонувала переглянути
попередньо запропоновані його трактування. Розглядаючи інтенсифікацію
як процес збільшення вкладень в одну й ту ж саму площу, вона доводить
обмеженість, а отже і неправомірність такого розуміння її сутності: