Упрощенная HTML-версия
118
Необхідність подальшої розробки інституційно-засадничих основ екологічної
стратегії України в контексті глобального розвитку повинна зайняти важливе
місце серед комплексу державних питань, пов’язаних з охороною природи на всіх
рівнях управління та господарювання.
3.4. Внесок ученого у наукове забезпечення аграрного
природокористування
Формування цього підрозділу зумовлено об’єктивною необхідністю
дослідження сукупності питань, що стосуються особливостей впливу наукових
надбань В.М.Трегобчука на розвиток сільськогосподарської галузі, формування
аграрної політики держави. Наукові розробки вчений узагальнював у доповідях і
аналітичних записках, які подавались керівним органам, деяким міністерствам і
містили ґрунтовний аналіз стану аграрного сектору економіки, пропозиції і
рекомендації, спрямовані на усунення виявлених недоліків і напрями подальшого
розвитку АПК, формування ефективного механізму фінансового регулювання
еколого-економічних відносин у сфері аграрного природокористування в умовах
ринкової економіки.
Україна традиційно була розвиненою аграрною республікою Союзу РСР.
Рівень виробництва валової продукції сільського господарства в Україні в
розрахунку на гектар площі сільськогосподарських угідь був вищим за середній
по Союзу. Аграрний комплекс є важливим сектором економіки України. На долю
українського села в 1990-х роках випали великі випробування в розбудові
аграрного сектору економіки на нових економічних засадах, основу яких
становлять приватна власність на майно та землю, ринкові принципи
господарювання. За масштабами та змістом аграрної реформи сільське
господарство України зазнало значних змін у відносинах власності, формах
господарювання. Створені в Україні за часів Радянського Союзу колгоспна та
радгоспна системи поступово втрачали свої позиції і потребували кардинальних
змін, щоб задовольнити суспільство продуктами харчування, а промислове