Упрощенная HTML-версия
6
Надбання вчених у галузі землеробства є потужним теоретичним та
методологічним базисом для опрацювання практичних рекомендацій щодо
формування подальшої стратегії раціонального екологічно збалансованого
землекористування у нашій державі.
На сучасному етапі історичного розвитку України, що позначається
розбудовою національної системи галузевої освіти й науки, пошуком шляхів
їхньої інтеграції, особливого дослідження потребує досвід вищих навчальних
закладів і науково-дослідних установ, профільних організацій, наукових шкіл
та центрів і окремих особистостей як основних продуцентів та
репрезентантів знань, у тому числі й про науково обґрунтовані
агроекосистеми. Систематизація фактичного матеріалу, аналіз історії
розвитку наукових основ сівозмін забезпечить використання найістотніших
здобутків минулого в сучасній аграрній справі. Цим, насамперед, і
визначається актуальність теми дослідження, яке сприяє вирішенню
проблеми теоретико-методологічного забезпечення з метою перспективного
впровадження оптимальних агрофітоценозів у господарствах різної
спеціалізації та форм власності на землю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до загального напряму
наукових досліджень Інституту історії аграрної науки, освіти та техніки
Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН і є
складовою наукових тем: «Історія становлення та діяльності науково-
дослідних установ і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (номер
державної реєстрації 0107U003107), «Розробити науково-організаційні та
концептуальні основи становлення та розвитку сільськогосподарської
дослідної справи в Україні: теоретико-методологічні, історико-наукознавчі,
біографічні та джерелознавчі аспекти дослідження» (номер державної
реєстрації 0114U001207).
Мета і завдання дослідження.
Метою дослідження є отримання
результатів цілісного науково-історичного аналізу основних тенденцій