Упрощенная HTML-версия
253
стратегічним завданням стало підвищення концентрації та формування
великотоварного виробництва. Це забезпечить достатній обсяг виробництва
продукції рослинництва для продовольчої безпеки країни, запровадження
системи управління її якістю, покращання насінницького фонду
рослинництва, поліпшення зернової та кормової бази з використанням
інноваційно-інвестиційних технологій.
На сьогодні виникла нагальна потреба чітко встановити пріоритети
ефективного землекористування через застосування науково обґрунтованих
сівозмін, а також механізми державної підтримки з урахуванням специфіки
ринкової економіки та вимог СОТ [322]. Визначити основні заходи та
механізми їх реалізації для стимулювання виробництва продукції
рослинництва в обсягах, що задовольняють потребу населення в продуктах
харчування на рівні фізіологічних норм споживання та формування
експортного потенціалу. Підвищення конкурентоспроможності галузі
рослинництва можливе лише на основі її послідовної інтенсифікації,
підвищення якості продукції, зменшення витрат та зростання рівня наукового
забезпечення [868].
Основними тенденціями сучасного землеробства є глобалізація,
спеціалізація, інтеграція, диференціація, математизація, індустріалізація,
інформатизація та ін. Так, зростаюча спеціалізація привела до того, що
традиційно сформована дисципліна розгалужується на вузькі галузі з
власною усталеною термінологією та проблематикою. Її інтеграція
позначилась в об’єднанні існуючих систем знання, спільним об’єктом
дослідження яких є сільськогосподарські культури. Різні галузі знання
зійшлися на єдиному об’єкті дослідження, тій чи іншій комплексній
проблемі, забезпечують одна одну методологічним інструментарієм,
здійснюють евристичний, стимулюючий взаємовплив. Проявом інтеграції
стало намагання до певної міри уніфікувати категоріально-понятійний апарат
суміжних наук, зблизити науку з практикою, посилити взаємозв’язок між
фундаментальними і прикладними знаннями.