Упрощенная HTML-версия
251
директивами керівних органів у всіх ґрунтово-кліматичних зонах УРСР
широко впроваджували польові (зерно-просапні, просапні), кормові та
спеціалізовані кукурудзяні сівозміни. У 1960 р. посівні площі кормових
культур в УРСР досягли 13,4 млн. га, порівняно з 5,2 млн. га у 1950 р. При
цьому різко зросли посівні площі, відведені під кукурудзу на силос – до
7,5 млн. га, порівняно з 2,5 млн. га у 1955 р. та кукурудзи на зерно до
3,04 млн. га у 1960 р., порівняно з 2,76 млн. га у 1950 р. Повсюдне
розширення посівних площ кукурудзи відбулось за рахунок заміни зернових
культур і багаторічних трав, розорювання малопродуктивних луків та
пасовищ і розташування частини посівів на парових полях з умовою
забезпечення ранніх періодів збирання. Майже вдвічі зменшились посівні
площі зернових культур і багаторічних трав, у 5 разів – площа чистого пару.
Насильницьке впровадження кукурудзи без врахування ґрунтово-
кліматичних умов зруйнувало оптимальну структуру посівних площ та
раціональні сівозміни, ставши на заваді підвищенню ефективності сільського
господарства. Зернова проблема залишилась невирішеною, починаючи з
1958 p. у сільському господарстві почався спад. Упродовж 1958–1964 рр.
обсяг валової продукції у сільському господарстві УРСР зріс лише на 3%, на
8% знизилось виробництво продукції тваринництва. Після неврожаю через
посуху у 1963 р. почали завозити зерно з-за кордону. Завдяки раціоналізації
структури посівних площ і впровадженню упродовж 1970–1980-х років
інтенсивних багатопільних сівозмін з оптимальним насиченням
високопродуктивними культурами із застосуванням диференційованого
обробітку ґрунту, органо-мінеральних систем удобрення з різною
інтенсифікацією, інтегрованої системи захисту культур, відбулось
підвищення у 1990 р., порівняно з 1970 р., зерна – на 15,6 млн. т, кормів – на
37,2 млн. т.
Напрацювання
фундаторів
безплужного
обробітку
ґрунту
І. Є. Овсінського, Т. С. Мальцева впроваджено в практику Полтавської
області Ф. Т. Моргуном як ґрунтозахисну систему землеробства з контурно-