Упрощенная HTML-версия
66
Ч. Дарвіна [120], який вперше застосував еволюційну теорію в опрацюванні
природничих наук.
Застосування принципу історизму сприяло з’ясуванню еволюції
наукової думки про сівозміни у процесі історичних зв’язків і залежностей
внутрішніх складових, виявлення якісних змін у структурі, розкриття
закономірностей їх переходу від одного якісного стану до іншого. Це
сприяло виявленню їх витоків і основних періодів розвитку, здійсненню
аналізу
впливу
соціально-економічних,
суспільно-політичних,
загальнонаукових та інших чинників на стан і характер знання у галузі
землеробства. Використання принципу історизму також зумовлювалось
потребою врахування історичних фактів у певних умовах та соціальній
ситуації. Явища дослідження у землеробстві розглядали в контексті
загальносвітового розвитку, загальних змін у Російській імперії, УСРР, СРСР
та УРСР, а також в умовах розбудови сучасної державності в Україні.
Принцип історизму застосовували у тісному зв’язку з принципами
об’єктивності, системності та комплексності, науковості, всебічності,
наступності, еволюційної взаємозалежності. На основі їх комплексного
використання автор прагнула відтворити об’єктивну картину еволюції теорії,
методології та практики застосування сівозмін, здійснити переоцінювання
інтелектуальних надбань, створених кількома поколіннями вчених,
окреслити на сучасному етапі перспективи розвитку землеробства.
Принцип об’єктивності потребував неупередженості, незалежності
суджень від світоглядних і суспільно-політичних орієнтацій дослідника.
Об’єктивність, в першу чергу, полягає не в ухилянні від критичних суджень
та оцінок, а в адекватному відтворенні реальних процесів і суперечностей,
що виявлялись упродовж періоду, визначеного темою дослідження. Автор
застосовувала зазначений принцип у дисертаційній роботі з метою
дотримання основних професійних правил роботи з джерелами та їх
критичного аналізу. Нагромадження достатньої кількості первинної
інформації, визначення її достовірності та співзвучності часу, цілісність і