Упрощенная HTML-версия
311
ефективного застосування науково обґрунтованих сівозмін. Свою частку в
розроблення та удосконалення методичних основ досліджень науково
обґрунтованих сівозмін внесли відомі вчені-аграрії: Б. О. Доспєхов,
П. М. Константинов, П. А. Костичев, О. П. Людоговський, Д. І. Менделєєв,
В. М. Перегудов,
Д. М. Прянішніков,
О. В. Совєтов,
І. О. Стебут,
К. А. Тімірязєв, М. М. Тулайков та ін. Їм належить ініціатива організації
експериментальних польових досліджень із сівозмін [84, с. 29], розроблення
перших програм систематичних польових дослідів із внесення мінеральних
добрив у сівозмінах [243, с. 24], визначення повторень у польовому досліді
[362, с. 125; 536, с. 37] встановлення необхідності вимог до якості їх
виконання [242; 360–361], математичного обробітку даних і обліку ґрунтових
та метеорологічних умов [458].
Перші методики виконання польових дослідів як методичні
рекомендації для потреб землеробства у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. розробили видатні вчені-аграрії, які працювали на українських
землях: В. В. Вінер, С. М. Богданов, М. М. Вольф, М. Ф. Деревицький,
В. В. Докучаєв,
М. А. Єгоров,
А. Є. Зайкевич,
А. С. Молостов,
М. К. Недокучаєв, Б. М. Рожественський, В. Г. Ротмітстров, В. І. Сазанов,
А. О. Сапєгін, О. К. Філіповський, С. Л. Франкфурт та ін. Ними встановлено,
що досліди із сівозмін набувають наукової та практичної цінності, коли
повністю відповідають основним вимогам у методиці, найважливішими з
яких є наступні: дотримання правил доцільності, типовості та точності
польового досліду; принципу єдиної відміни між варіантами; придатності
умов для виконання досліду [23–24; 123; 252–253; 405]. Велике значення
мають вірогідність відтворення результатів досліджень за однакових умов та
методики; можливість впровадження додаткових дослідних і контрольних
варіантів; виконання досліджень з районованими та перспективними сортами
і гібридами; використання обліку супутніх спостережень; наявності
необхідної
документації;
визначення
взаємозалежності
та