Упрощенная HTML-версия
214
спрямовувалась на пріоритетний розвиток важкої промисловості та
транспорту країни. Однією з тенденцій стало запровадження
міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції, забезпечення
високого рівня спеціалізації господарств, що створило основу для
індустріалізації сільськогосподарських технологій. Впроваджено у дію нові
виробничі об’єднання – спеціалізовані рослинницькі комплекси з новітніми
потоковими технологіями, що сприяло швидкому переходу рослинництва на
інтенсивний шлях розвитку. Будівництво та експлуатація підприємств з
виробництва продукції рослинництва із застосуванням індустріальних
методів та широким використанням науки і передового досвіду вимагали
концентрації рослинницьких ресурсів, у зв’язку з чим в УРСР організовано
сотні потужних господарств.
Досягнуто суттєвих успіхів в інтенсифікації зернової та кормової бази,
переглянуто структуру посівних площ, розроблено низку ефективних заходів
для підвищення культури ведення землеробства і забезпечення високих
урожаїв сільськогосподарських культур. Розширено посіви зернових
просапних, кормових та інших високоврожайних культур, запроваджено
комплекс заходів, спрямованих на підвищення якості зернової та кормової
продукції. У цей період відпрацьовано методологію основного польового
експерименту, який, як правило, доповнювали фізико-хімічними,
мікробіологічними дослідженнями, запровадження яких забезпечило
виявлення закономірностей підвищення родючості ґрунту у посівах
сільськогосподарських культур.
Соціально-економічні умови для розвитку науково-організаційних
основ застосування сівозмін у 1970–1990 рр. забезпечені зміною аграрного
курсу держави. Позитивним чинником нової аграрної політики став
перерозподіл національного прибутку на корись сільського господарства.
Суттєві зрушення позначились в удосконаленні економічних методів
управління галуззю землеробства, плануванні виробництва і системи
закупівлі продукції, поліпшенні ціноутворення та ін. Вирішено завдання