Упрощенная HTML-версия
9
РОЗДІЛ 1
СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ТА
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1
Історіографія проблеми дисертаційного дослідження
Кожен етап розвитку науки – своєрідна зв’язна ланка між попереднім
і наступним етапами, що забезпечує тяглість, неперервність, спадковість
наукової теорії та практики. Подальші успіхи в пізнанні й освоєнні
навколишньої дійсності обов’язково спираються на досвід і здобутки
попередників. У процесі отримання нових знань відбувається
вдосконалення, уточнення, оцінювання, а часто й переосмислення чинних
теорій.
Для духовного відродження суспільства важливим є об’єктивне
висвітлення історичного минулого. Аналіз розвитку вітчизняної аграрної
науки ХХ ст. засвідчує необхідність системного опису й кваліфікації
досягнень відомих учених, осмислення значущості їх наукової спадщини
для сучасної агробіологічної теорії.
До кола видатних учених-агробіологів ХХ століття, безперечно,
належить доктор біологічних наук, професор, академік АН УРСР,
заслужений діяч науки УРСР Андрій Опанасович Сапєгін (додаток А). Його
теоретико-методологічна спадщина надзвичайно багата й різноаспектна, що
умотивовує постійний інтерес до особистості вченого, який виявляють
фахівці різних галузей – селекції, насінництва, генетики, цитології,
сільськогосподарської дослідної справи.
Різноаспектність наукової особистості академіка А.О. Сапєгіна
підтверджує його активна діяльність у галузях ботаніки, цитології, генетики,
селекції сільськогосподарських культур. Особливою заслугою А.О. Сапєгіна
у їх розвитку вважається те, що кожну з них учений збагачував,
використовуючи теоретичні положення і здобутки суміжних галузей. Як