Упрощенная HTML-версия
4
ВСТУП
Актуальність теми.
Підвищення інтересу до історії науки – одна з
ознак інтелектуального розвитку суспільства. З відповідними процесами
пов’язані об’єктивна характеристика особистостей і наукової діяльності
вітчизняних учених, а також оцінка їхньої теоретико-практичної спадщини.
Отримані результати стають основою для узагальнення історичного досвіду
суспільства,
виявлення
визначальних
тенденцій,
закономірностей,
методологічних і соціальних проблем розвитку науки України.
Андрій Опанасович Сапєгін (1883 – 1946) – ботанік, цитолог, генетик,
селекціонер, методолог дослідної справи, академік АН УРСР (з 1929 р.),
другий віце-президент АН УРСР (1939 – 1945). Його дослідження мали
велике значення для вирішення проблеми отримання сталих врожаїв на
Півдні України. Результатом селекційних робіт вченого стали нові сорти
озимої пшениці (відомі «Кооператорка», «Земка», «Степнячка» та ін.), а
також сорти ярої пшениці та ячменю. А.О. Сапєгін першим застосував
методи експериментального мутагенезу для селекції сільськогосподарських
рослин. Дослідження вченого з вивчення механізмів природного добору в
популяціях культурних рослин поглибили розуміння генетичних механізмів
мінливості сортів. Він розробляв теорію органогенезу, впроваджував
статистичні методи у практику дослідної справи та селекції, проводив
цитогенетичні дослідження, і в кожному з означених напрямків його праці
ставали засадничими для розвитку аграрної науки – і в теоретичному, і в
практичному її виявах. Отже, повноаспектний аналіз діяльності академіка
А.О. Сапєгіна, опрацювання й систематизація його наукових, освітніх,
організаційних здобутків є актуальним і має незаперечне теоретичне та
практичне значення.
Незважаючи на те, що результати досліджень академіка А.О. Сапєгіна
досі не втратили теоретико-практичної значущості, низка його наукових,
освітніх та організаційних напрацювань на сьогодні висвітлені не достатньо,
а тому потребують комплексного ґрунтовного вивчення, аналізу й оцінки.