Упрощенная HTML-версия
19
галузевої наукової думки в контексті новітніх соціально-економічних і
суспільно-політичних тенденцій. З’явилася ціла низка наукових праць,
автори яких прагнуть неупереджено висвітлювати історію вітчизняної
генетики, у тому числі у період лисенківщини. У цих працях про
А.О. Сапєгіна згадують як про одного з найвидатніших учених свого часу,
керівника
наукових
установ,
колеги
М.І. Вавилова
та
інших
всесвітньовідомих діячів науки. Знакові етапи професійної діяльності
А.О. Сапєгіна висвітлено, зокрема, у фундаментальному багатотомному
виданні про М.І. Вавилова [33], а також у дослідженнях В. Шумного,
В.І. Глазка [34-36], О.Ф. Стельмаха [37], С.П. Лифенка [38, 39], Д.П. Урсу
[40] та ін. Серед названих видань варто закцентувати увагу на дослідженнях
С.П. Лифенка, у яких висвітлюються окремі фрагменти наукової та
організаційної діяльності вченого А.О. Сапєгіна у період проживання в Одесі
(1912 – 1930 рр.) [38, 39].
У 2001 р. було опубліковано чотиритомне видання «Генетика і селекція
в Україні на межі тисячоліть» – зібрання праць колективу авторів, членів
Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова, в якому
висвітлено широке коло питань сучасної генетики і селекції. У цьому виданні
ім’я академіка АН УРСР А.О. Сапєгіна згадується неодноразово, зокрема
відзначено, що у 1928 р. А.О. Сапєгін і Л.М. Делоне отримали штучні мутації
у пшениці та ячменю, опромінюючи насіння рентгенівськими променями
[41]. Також інформативними й достовірними є твердження про те, що вчений
заклав наукові основи розробки і удосконалення методів управління
спадковістю і мінливістю рослинних організмів [42].
Стислі енциклопедичні відомості загального характеру про академіка
А.О. Сапєгіна містять ювілейні видання 2005 року Одеського національного
університету ім. І.І. Мечникова [43, 44].
Численні згадки про академіка А.О. Сапєгіна фіксуємо у
фундаментальному виданні з історії Національної академії наук України за
1941 – 1945 рр. [45, 46]. Уміщені в них матеріали свідчать про неймовірну