Упрощенная HTML-версия
183
діяльності вченого засвідчив його організаторський талант і дозволив
виділити основні етапи: І етап (1912-1918) – становлення як організатора
науки, мав результатом збереження відділу селекції Одеського дослідного
поля у революційні роки, його сталий науковий і господарський розвиток; ІІ
етап (1918-1933) – розвиток потужної генетико-селекційної бази на Півдні
України, мав результатами створення Одеського сільськогосподарського
інституту і Одеської сільськогосподарської селекційної станції на початку
етапу, згодом – Одеської обласної (крайової) сільськогосподарської станції та
Українського генетико-селекційного інституту; ІІІ етап (1933-1946) –
напружена праця в АН УРСР з організації науки, найвищими досягненнями
якої були результати роботи А.О. Сапєгіна як другого віце-президента АН
УРСР, голови Планової та інших комісій.
6. За результатами аналізу творчого доробку вченого в контексті
розвитку
агробіологічних
досліджень
доведено, що
академіком
А.О. Сапєгіним зроблений важливий внесок у теорію ботаніки, цитології,
генетики та селекції сільськогосподарських культур. Його дослідження в
галузі цитології, генетики та селекції з теорії, методики, прикладних
застосувань були спрямовані на вирішення проблеми отримання сталих
врожаїв на Півдні України. Результатом селекційних досліджень
А.О. Сапєгіна стали нові сорти озимої та ярої пшениці, ярого ячменю,
більшість з яких мали значне поширення й тривалий час використовувалися у
сільському господарстві. Є підстави стверджувати, що своїми
цитогенетичними дослідженнями міжвидових гібридів пшениці вчений
заклав основи цитогенетики. Важливими у розвитку селекції як наукової
галузі були застосовувані вченим методи експериментального мутагенезу
сільськогосподарських рослин. Розробка та впровадження А.О. Сапєгіним
математичних методів у практику дослідної справи, селекції та насінництва
поставили його у витоків впровадження математичного аналізу даних та
математичного моделювання в агробіологічні дослідження.