Упрощенная HTML-версия
177
пов’язував результати наукових досліджень із практичним застосуванням та
здійснював їх широку популяризацію.
2. Вивчення організаційної діяльності академіка А.О. Сапєгіна дало
підстави виокремити кілька основних етапів:
І етап (весна 1912 р. –
початок 1918 р.)
– етап становлення як організатора науки – пов'язаний не
тільки із збереженням відділу селекції при Одеському дослідному полі у
складний час, але й із його сталим науковим та господарським розвитком;
ІІ
етап (початок 1918 р. – 1933 р.)
– етап розвитку потужної генетико-
селекційної бази на Півдні України – мав результатами створення Одеського
сільськогосподарського інституту та Одеської сільськогосподарської
селекційної
станції,
згодом
–
Одеської
обласної
(крайової)
сільськогосподарської
станції,
Українського
генетико-селекційного
інституту; як наслідок, А.О. Сапєгін став визнаним організатором науки й
освіти;
ІІІ етап (1933-1946 рр.)
– етап інтенсивної організаційної роботи –
його головними здобутками були результати роботи академіка А.О. Сапєгіна
щодо організації науки як другого віце-президента АН УРСР, голови
Планової та інших численних комісій, в яких він головував або брав участь у
їх роботі.
3. Як організатор науки та керівник наукових закладів й підрозділів
А.О. Сапєгін не тільки забезпечував умови для їх нормальної роботи, а й
таким чином визначав науково-тематичні плани та основні завдання,
спрямовував наукові дослідження, що їх виконання неодмінно сприяло
інтенсивному розвитку установ.