Упрощенная HTML-версия
155
сільськогосподарський інститут, який спочатку не мав власних приміщень
(заняття проводили в аудиторіях Новоросійського університету). Інститут
мав чотири факультети – загальний, рослинництва, тваринництва, загальної
агрономії [52, арк. 5]. У 1919 р. та 1921 р. професор А.О. Сапєгін займав
посаду ректора інституту [51, арк. 85]. Крім того, виконував обов’язки
керівника науково-дослідної роботи кафедри рослинництва факультету
рослинництва (з 1922 р.) [265].
У 1921 році розпочалася реорганізація інституту, що відбувалася в
рамках реорганізації системи вищої освіти та згідно з відповідним наказом
наркома освіти УСРР (від 1920 р.). Одеський сільськогосподарський інститут
у 1921 р. був об’єднаний з політехнічним інститутом, кількома факультетами
Новоросійського університету, Українського педагогічного інституту, Вищих
жіночих курсів, Ананьївського вчительського інституту та реорганізований в
Одеський інститут народної освіти [131, 135]. Реорганізація та подальше
налагодження роботи відбувалося болісно. Серед причин – наявність лише
двох специфічних факультетів (професійної освіти та соціального
виховання), орієнтація інституту на підготовку вчителів загальноосвітньої
школи, низький базовий рівень знань нових студентів, нові принципи набору
на навчання й нова система оцінювання знань тощо.
Новий рівень організаційної діяльності А.О. Сапєгіна був пов'язаний зі
створенням Одеської сільськогосподарської селекційної станції навесні 1918
р. на основі селекційного відділу Одеського Дослідного поля [39, 84]. Це, з
одного боку, дозволило розширити та суттєво покращити, поглибити
селекційні дослідження, а з другого – ускладнило організаційну роботу
керівника А.О. Сапєгіна. Відповідно до досягнутого В.Г. Ротмістровим
високого рівня дослідного закладу висувалися високі вимоги до наступних
дослідників. Незаперечний авторитет та організаційні здібності А.О. Сапєгіна
не тільки дозволили зберегти нову установу у складні часи, а й дали змогу
встановити власні високі стандарти проведення дослідних робіт.