Стр. 102 - apostol_mv_dis

Упрощенная HTML-версия

102
Співпраця з проф. Б. Немецем сприяла дослідженню актуального тоді
проблеми з вивчення пластид рослинних клітин. Варто зазначити, що
дослідники-біологи на початку ХХ ст. визнали гіпотезу про автономність
пластид, але концепція Г.А. Левитського про утворення хлоропластів із
мітохондрій, яку запропоновано у 1910 р., змінила наукові погляди вчених.
Як наслідок, допускалася можливість утворення мітохондрій у клітині і
шляхом ділення попередньо існуючих форм. Отже, уявлення про генетичну
неперервність пластид замінилося уявленням про генетичну неперервність
мітохондрій як більш ранньої стадії розвитку пластид, а гіпотеза про
індивідуальність пластид залишилася без підтвердження і вимагала
перевірки. Зайнятися перевіркою та науковим підтвердженням цієї гіпотези
проф. Б. Немец запропонував саме А.О. Сапєгіну.
Підтвердження гіпотези про індивідуальність пластид стало першим
цитологічним дослідженням А.О. Сапєгіна. За результатами досліджень,
проведених у Празі у проф. Б. Немеця, А.О. Сапєгін опублікував першу
працю з автономності пластид у ботанічному журналі в Німеччині [88].
Згодом, уже вдома, в Імператорському Новоросійському університеті він
продовжив дослідження пластид у спорових рослин. А.О. Сапєгін довів, що
зародки пластид та хондріосом існують незалежно одна від одної [89], а
згодом він встановив існування процесу ділення хлоропластів у декількох
видів мохів та зробив висновок про індивідуальність пластид у спорових
рослин. А.О. Сапєгін показав, що у всіх тканинах і клітинах, які утворюють
замкнутий цикл онтогенетичного розвитку моху, пластиди походять лише від
подібних собі і розмножуються шляхом звичайного поділу [99]. Результати
дослідження було опубліковано у 1913 р. під назвою «Исследование
индивидуальности пластиды» [90, 99], а 12 жовтня 1914 р. А.О. Сапєгін
захистив докторську дисертацію у Петроградському університеті [242].
Бурхливий розвиток генетики, що розпочався на початку ХХ ст.,
ознаменував не тільки становлення генетики як галузі науки, але й став
основою для наукового обґрунтування та становлення селекції. На початку