Упрощенная HTML-версия
100
впливає й льодовиковий період, який сприятливіший для лісових форм.
Міоценові форми відповідно більше притискаються до південного узбережжя
та майже всі гинуть в умовах зими або боротьбу з пліоценово-
плейстоценовими формами.
Наукову цінність праці «Мхи горного Крыма» відзначив видатний
ботанік та фахівець у галузі історичної географії рослин Є.В. Вульф. У своїй
статті «Происхождение флоры Крыма» [83] він указав на оригінальність
гіпотези А.О. Сапєгіна про шляхи заселення Криму рослинами та відмінність
від існуючих на початку ХХ ст. гіпотез. Розглядаючи проведені на той час
дослідження з питання про походження флори Криму, Є.В. Вульф
проаналізував у тому числі й роботу А.О. Сапєгіна.
Відзначивши науковість та логічність досліджень А.О. Сапєгіна,
Є.В. Вульф [83] зазначає, що у своїх висновках А.О. Сапєгін все ж таки
допускає можливість обміну з Балканським півостровом та Кавказом. Таке
з’єднання могло існувати у кінці пліоцену та у нижньому делювії до
поєднання Чорного моря із Середземним. Оскільки склад флори тих часів
невідомий і не доведено існування лісів на місці теперішніх південних степів,
тому розглядати гіпотезу А.О. Сапєгіна як робочу не можна. Водночас, на
думку Є.В. Вульфа, це одна з наукових спроб пошуку шляхів у вирішенні
питання про походження флори Криму.
У листопаді 1911 р. А.О. Сапєгін захистив магістерську дисертацію
«Мхи горного Крыма» і здобув ступінь магістра ботаніки. Цього ж року
асистента кабінету ботаніки та, водночас, лаборанта кафедри ботаніки
А.О. Сапєгіна було обрано на посаду приват-доцента кафедри ботаніки
біологічного факультету Імператорського Новоросійського університету
(проте обов’язки асистента кабінету ботаніки вчений продовжував
виконувати до 1917 р.) [51, арк. 82].
Із 1912 р. по 1913 р. А.О. Сапєгін – керівник Ботанічного саду
університету.