У статті простежено еволюцію наукових поглядів на ксенобіотичні дослідження з розвитком і становленням сучасної екології протягом ХХ ст. Проведено історичний аналіз взаємовідносин суспільства та природи, який свідчить про те, що інтенсифікація антропогенних трансформацій у біосфері була пов'язана не стільки з ростом народонаселення, скільки з його технічним оснащенням і суспільною організацією праці. З розвитком суспільства, з утворенням великих суспільних об'єднань (племен, союзів племен, держав) ці процеси безперервно посилювалися. Тому етапи взаємодії суспільства і природи відповідають не лише етапам вдосконалення засобів виробництва, якими люди безпосередньо впливали на природу, але й етапам розвитку виробничих відносин, етапам розвитку самого людського суспільства. Показано, що наприкінці ХХ ст. на третій стадії взаємодії суспільства і природи, коли вже утворилася функціонально замкнена глобальна соціоекосистема, виникла потреба в наукових знаннях, на яких базуватимуться правила й оцінка безпеки синтетичних хімічних речовин і ліків, що стало важливою мотивацією для вивчення ксенобіотиків. Активно розвиваються прикладні галузі сучасної екології, які досліджують ксенобіотичні властивості синтетичних речовин та їхнього впливу на довкілля. Встановлено, що в цей час було створено Міжнародне товариство з вивчення ксенобіотиків (ISSX), яке стало головною науковою організацією для дослідників, які цікавляться метаболізмом і розподілом чужорідних для живого речовин. У кінці ХХ ст. вітчизняні вчені активно починають вивчати гігієну застосування пестицидів, досліджуючи їхні ксенобіотичні властивості. Важливо, щоб науковці, які працюють у таких різноманітних галузях, як клінічна та фундаментальна фармакологія, біохімія, токсикологія, екотоксикологія та онкологія, були залучені до вивчення метаболізму синтетичних речовин як в університетах, науково-дослідних інститутах, так і у фармацевтичній, хімічній, агрохімічній, захисту рослин, харчовій, тютюновій та косметичній промисловості.

1. The International Society for the Study of Xenobiotics (ISSX). URL: https://www.issx.org/page/History.
2. Головенко Н. Я. Механизмы реакций метаболизма ксенобиотиков в биологических мембранах. Киев: Вид-во «Наукова думка», 1981. 219 с.
3. Григор’єва Л. І., Томілін Ю. А. Екологічна токсикологія та екотоксикологічний контроль: навчальний посібник. Миколаїв: Вид-во ЧДУ імені Петра Могили. Миколаїв, 2015. 240 с.
4. Екологічна біохімія / Ісаєнко В. М., Войціцький В. М., Хижняк С. В., Бабенюк Ю. Д., Ільїн В. М., Олійник С. А. Київ: Книжкове видавництво НАУ, 2005. 440 с.
5. Майстренко В. Н., Хамитов Р. З., Будников Г. К. Эколого-аналитический мониторинг суперэкотоксикантов. Москва: Химия, 1996. 320 с.
6. Саловарова В. П., Приставка А. А., Берсенева О. А. Введение в биохимическую экологию. Иркутск: Изд-во Иркутского государственного ун-та, 2007. 160 с.
7. Соломенко Л. І., Боголюбова В. М., Волох А. М. Загальна екологія: підручник [3-є видання, випр. і доп.]. Херсон: Олді-плюс, 2020. 346 с.
8. Тинсли И. Поведение химических загрязнителей в окружающей среде. Москва: Мир, 1982. 350 с.

1. The International Society for the Study of Xenobiotics (ISSX). (n.d.). issx.org. Retrieved from https://www.issx.org/page/History.
2. Holovenko, N. Ya. (1981). Mekhanyzmи reaktsyi metabolyzma ksenobyotykov v byolohycheskykh membranakh [Mechanisms of xenobiotics metastasis reactions in biological membranes]. Kyyiv: Vyd-vo «Naukova dumka» [in Ukrainian].
3. Hryhor’ieva, L. I. & Tomilin, Yu. A. (2015). Ekolohichna toksykolohiia ta ekotoksykolohichnyi kontrol [Environmental toxicology and ecotoxicological control]. Mykolaiv: Vyd-vo ChDU imeni Petra Mohyly [in Ukrainian].
4. Maistrenko, V. N. Khamytov, R. Z., & Budnykov, H. K. (1996). Ekoloho-analytycheskyi monytorynh superekotoksykantov [Environmental and analytic monitoring of superecotoxicants]. Moskva: Khymyia [in Russian].
5. Іsaenko, V. M., Voitsitskiy, V. M., Babenyuk, Yu. D., Khyzhnyak, S. V., Il’yn, V. M., & Oliynik, S. A. (2005). Ekologhichna biokhimija [Ecological biochemistry]. Kyyiv:Knyzhkove vydavnyctvo NAU [in Ukrainian].
6. Salovarova, V. P., Prystavka, A. A., & Berseneva, O. A. (2007). Vvedenye v byokhymycheskuiu эkolohyiu [Introduction to biochemical ecology]. Yrkutsk: Yzd-vo Yrkutskoho hosudarstvennoho un-ta [in Russian].
7. Solomenko, L. I, Boholiubov, V. M., & Volokh, A. M. (2020). Zahalna ekolohiia: pidruchnyk. 3 vydannia, vypr. i dop. [General Ecology]. Kherson: Oldi-plius [in Ukrainian].
8. Tynsly, Y. (1982). Povedenye khymycheskykh zahriaznytelei v okruzhaiushchei srede [Chemical contaminants behaviour in the environment]. Moskva: Myr [in Russian].