У статті розглядаються та аналізуються особливості розвитку пам’яткоохоронної галузі України та інших держав. Здійснено огляд історичного минулого і принципів системи охорони пам’яток культурної спадщини за кордоном. Виокремлено національні особливості охорони, збереження й використання пам’яток культурної спадщини в європейських країнах.

Методологія дослідження грунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити особливості системи охорони пам’яток культурної спадщини за кордоном і використання найкращих практик для розвитку пам’яткоохоронної галузі України.

Основними результатами дослідження є вивчення, аналіз, узагальнення та систематизація основ у сфері охорони культурної спадщини України та європейських країн.

Наукова новизна результатів дослідження статті полягає в здійсненні аналізу еволюційних змін та охорони пам’яток культурної спадщини України в контексті сучасної пам’яткоохоронної системи за кордоном, визначенні основних завдань для українських фахівців у сфері охорони культурної спадщини в майбутньому з урахуванням викликів сьогодення.

Висновки та конкретні пропозиції автора: сьогодні у світі відпрацьований досить дієвий механізм зі збереження культурної спадщини. Велика роль, безумовно, належить міжнародним пам’яткоохоронним організаціям, проте основна робота щодо охорони пам’яток належить все-таки національним органам охорони культурної спадщини конкретних країн. Україна на шляху розвитку пам’яткоохоронної галузі іде своїм власним шляхом. Нашій країні, перш за все, потрібно на високому і належному рівні створити державну концепцію у сфері охорони культурної спадщини, забезпечити контроль та її неухильне виконання. Але сьогодні жодна країна не може розвиватися без всебічного впливу глобалізаційних світових процесів. Тому, безперечно, необхідно вивчати передовий досвід інших країн. Мова не йде про калькування чужого досвіду, потрібно брати і застосовувати кращі практики цієї галузі в роботі, але з урахуванням історичних та ментальних особливостей українського народу.

1. Максимов В. В. Правова охорона культурних цінностей у Конвенціях ЮНЕСКО: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. К., 1997. 16 с.
2. История государства и права зарубежных стран. Под ред. К. И. Батира. М.: Проспект, 2009. 496 с.
3. Конвенция об охране всемирного культурного и природного наследия (Париж, 16 ноября 1972 р.). Историко-культурное и природное наследие: хрестоматия. Сост.: Н. М. Маркдорф, В. В. Сенкус, И. П. Рещикова. Новокузнецк: РИО НФИ КемГУ, 2008. 286 с.
4. Мельничук О. І. Статус Всесвітньої культурної природної спадщини людства в міжнародному праві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. К., 2006. 19 с.
5. Радзивілл А. А. Проблеми і перспективи концепції загальної спадщини людства в сучасному міжнародному праві: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10; НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. К., 2000. 210 с.
6. Ахметзянов А. А. Международно-правовая защита культурних ценностей в случае вооруженного конфликта: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. Казань, 2005. 22 с.
7. Бобенко А. В., Максименко А. В. Система охраны исторических памятников зарубежья. Вопросы современной юриспруденции: сб. ст. по матер. XIII междунар. науч.-практ. конф. Новосибирск: СибАК, 2012. 256 с.
8. Максаковський В. П. Всесвітня культурна спадщина: науково-популярне довідкове видання. М., 2002, 168 с.
9. Богуславський М. М. Міжнародна охорона культурних цінностей. М.: Міжнар. відносини, 1979. 192 с.
10. Леві-Стросс Л. Нові уявлення про культурну спадщину і Конвенція з всесвітньої спадщини. Всесвітня доповідь по культурі. 2000+: Культурне розмаїття: конфлікт і плюралізм. М.: Магістр-Пресс: ЮНЕСКО, 2000. С. 154.

1. Maximov, V. V. (1997). Legal protection of cultural values in the UNESCO Conventions: Abstract. dis. … cand. jurid. science: 12.00.10. K. 16 p. [in Ukrainian]
2. Batyr, K. I. ed. (2009). History of the state and law of foreign countries. Moscow: Prospekt. 496. [in Russian]
3. Convention for the Protection of the World Cultural and Natural Heritage (Paris, November 16, 1972). Historical, Cultural and Natural Heritage: Reader. Edited by: Markdorf, N. M., Senkus, V. V., Reschikova, I. P. Novokuznetsk: RIO NFI KemGU, 2008. 286. [in Russian]
4. Melnichuk, O. I. (2006). Status of the World Cultural and Natural Heritage of Mankind in International Law: Abstract. dis. … cand. jurid. science: 12.00.10. K. 19 s. [in Ukrainian]
5. Radziwill, A. A. (2000). Problems and prospects of the concept of the common heritage of mankind in modern international law: Dis. … cand. jurid. science: 12.00.10; NAS of Ukraine; Institute of State and Law. V. M. Koretsky. K. 210 p. [in Ukrainian]
6. Akhmetzyanov, A. A. (2005). International legal protection of cultural values in the event of an armed conflict: Author. dis. ... cand. jurid. sciences: 12.00.10. Kazan. 22 p. [in Russian]
7. Bobenko, A. V., Maksimenko, A. V. (2012). System of protection of historical monuments abroad. Questions of modern jurisprudence: collection. Art. by mater. XIII International scientific-practical conf. Novosibirsk: SibAK. 256. [in Russian]
8. Maksakovsky, V. P. (2002). World Cultural Heritage: popular science reference publication. Moscow. 168. [in Russian]
9. Boguslavsky, M. M. (1979). International protection of cultural values. Moscow: International. relations. 192. [in Russian]
10. Levi-Strauss, L. (2000). New ideas about cultural heritage and the World Heritage Convention. World Report on Culture. 2000+: Cultural Diversity: Conflict and Pluralism. Moscow: Master-Press: UNESCO. 154. [in Russian