У статті аналізується діяльність лідерів нацистської Німеччини зі створення «нової церкви», так званого «позитивного християнства», яке б повністю підтримувало внутрішню і зовнішню політику ІІІ рейху на чолі з Гітлером. Нацисти планували ліквідацію католицької, православної та протестантської церков на території Німеччини та окупованих нею країн, у тому числі й України, замінивши їх громадами «позитивного християнства».

Доведено, що особи, які грали головну роль у формуванні нацистської церковної політики, її соціальних питань – А. Гітлер і А. Розенберг – передбачили досягнення своєї мети шляхом репресій, критики і шельмування ідеології та культової практики, прагнули показати широкій громадськості християнство, як найгірше явище минулого, найжорсткіший удар по людству, оскільки творці християнської ідеології – євреї – ввели в релігійне вчення свідому брехню. Цю ж ідею далі конкретизував А. Гітлер, говорячи, що християнство стало першим у світі віровченням, яке пропагує нетерпимість, знищення своїх противників в ім’я любові.

1. Булгаков С. Расизм и христианство. Париж, 1991. 90 с.
2. Віперман В. Європейський фашизм : порівняльний аналіз (1922–1982). Київ : Дух і літера, 2008. 278 с.
3. Люцер Эдвин В. Крест Гитлера. Киев, 2005. 267 с.
4. Мазе В. Адольф Гитлер. Легенда. Миф. Действительность. Минск : ООО «Попурри», 2000. 496 с.
5. Родионов В. «Истинные арийцы». Расовые мифы Гитлера. Москва : Яуза-Пресс, 2012. 384 с.
6. Розенберг А. Миф ХХ века. Харьков, 2005. 512 с.
7. Светоний Г. Т. Жизнь двенадцати цезарей. Москва, 1989. 512 с.
8. Хью Тревор-Ропер. Застольные беседы Гитлера. 1941‒1944. Москва, 2005. 655 с.
9. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. Ф. 3676. Оп. 4. Спр. 474. Арк. 70‒80, 421‒460.
10. Шкаровский М. Русская церковь и Третий рейх. Москва : Вече, 2010. 464 с.

1. Bulgakov, S. (1991). Rasizm i hristianstvo [Racism and Christianity]. Parizh. 90. [in Russian].
2. Vіperman, V. (2008). Yevropeiskyi fashyzm : porivnialnyi analiz (1922–1982). [European fascism : a comparative analysis (1922–1982)]. Kyiv : Duh і lіtera. 278. [in Ukrainian].
3. Luser Edvih, V. (2005). Krest Gitlera [Hitler’s Cross]. Kyiv. 267. [in Russian].
4. Mazer, V. (2000). Adol’f Gitler. Legenda. Mif. Dejstvitel’nost’ [Adolf Gitler. Legend. Myth. Actuality.] Minsk : OOO «Popurri». 496. [in Russian].
5. Rodionov, V. (2012). «Istinnye arijcy». Rasovye mify Gitlera. [«True Aryans». Hitler’s racial myths]. Moskow : Jauza-Press, 384. [in Russian].
6. Rozenberg, A. (2005). Mif ХХveka. [The myth of the twentieth century]. Harkov. 512. [in Russian].
7. Svetonij, G. T. (1989). Zhizn’ dvenadcati cezarej [The Life of the Twelve Caesars]. Moskow. 512. [in Russian].
8. Trevor-Roper, H.(2005). Zastolnyie besedy Gitlera. 1941‒1944. [Hitler’s table talks. 1941‒1944]. Moskow. 655. [in Russian].
9. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy [Central State Archive of Higher Authorities and Administration of Ukraine], f. 3676, op. 4, spr. 474, ark. 70‒80, 421‒460. [in Russian].
10. Shkarovskij, M. (2010). Russkaja cerkov i Tretij rejh. [Russian Church and the Third Reich]. Moskow : Veche, 464. [in Russian].